15 жовтня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Леска В.В.
суддів - Кожух О.А., Панька В.Ф.
при секретарі - Янкович К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 3 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хустського ДПТІ про скасування реєстрації права власності та усунення перешкод в користуванні майном,-
27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Хустського державного підприємства технічної інвентаризації про скасування реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні майном.
Позивачка зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 Після договору купівлі-продажу квартири від 31 серпня 2001 року ОСОБА_2 не ставила питання про реєстрацію права власності в Хустському ДПТІ і таке зареєструвала 9 вересня 2008 року, коли ухвалою суду від 30 квітня 2007 року було накладено арешт на квартиру і це з 11 травня 2007 року зареєстровано в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна. Тому Хустське ДПТІ не вправі було реєструвати квартиру за відповідачкою.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила задовольнити позовні вимоги, оскільки вона має використовувати свою квартиру на власний розсуд.
Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка порушила питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Межі доводів апеляційної скарги - станом на 20 жовтня 2008 року спірна квартира належала позивачці на праві власності, на яку було накладено заборону на відчуження. Тому Хустське ДПТІ не мало право реєструвати право власності на спірну квартиру на ОСОБА_2
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивачки - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану, а рішення суду залишити без змін, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 31 серпня 2001 року ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_1 і ухвалою Хустського районного суду від 5 березня 2009 року арешт, як захід забезпечення позову, знято.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, представника позивачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31 серпня 2001 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідачка придбала квартиру АДРЕСА_1
9 вересня 2008 року Хустське ДПТІ на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання неправомірними дій Хустського ДПТІ щодо реєстрації права власності спірної квартири суд вірно виходив з того, що підстави для відмови у реєстрації права власності за ОСОБА_2 відсутні, так як закреслені слова та виправлення застережені в примітці, договір купівлі-продажу від 31 серпня 2001 року досліджувався судом на предмет чинності і рішенням Хустського районного суду від 18 грудня 2007 року, яке набуло законної сили, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсним цього договору купівлі-продажу.
Наявність арешту на дану квартиру, накладеного на підставі ухвали Хустського районного суду від 30 квітня 2007 року, не перешкоджала Хустському ДПТІ зареєструвати спірну квартиру за власником ОСОБА_2, оскільки саме на вимогу останньої судом був накладений арешт та заборона на проведення будь-яких дій, спрямованих на відчуження квартири і таким не заборонялась реєстрація права власності на власником.
З огляду на викладене суд прийшов до вірного висновку, що при реєстрації права власності за ОСОБА_2 Хустське ДПТІ не порушило ч. 7 п. 3.3 Тимчасового положення, згідно якого у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки наведена норма не передбачає обов'язкової відмови у реєстрації права власності при згаданій обставині.
Не знайшла свого підтвердження вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_2, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачка не є власником зазначеної квартири і що відповідачка в цій квартирі не проживає.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що Хустське ДПТІ неправомірно зареєструвало право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 і тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хустського районного суду від 3 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: