27 червня 2017 року м. Київ К/800/16673/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком та зобов'язання відповідача відновити з 01 грудня 2016 року виплату позивачу пенсії за віком.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відновити з 01 грудня 2016 року виплату ОСОБА_1 пенсії за віком.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якій скаржник просить скасувати постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 з 05 листопада 2015 року перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області як отримувач пенсії за віком на загальних підставах.
01 грудня 2016 року позивач звернулась із заявою до відповідача у зв'язку з припиненням виплати пенсії за віком.
Однак, листом за № 7008/03 від 05 грудня 2016 року позивачу відмовлено у продовженні виплати пенсії у зв'язку з роботою на посаді, яка відноситься до посад органів місцевого самоврядування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 213 від 02 березня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо пенсійного забезпечення".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мала достатньо стажу та досягла встановленого законодавством пенсійного віку у зв'язку з чим, починаючи з 05 листопада 2015 року призначено пенсію за віком на загальних підставах.
03 листопада 2015 року між позивачем та Назавизівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області укладено цивільно-правовий договір, відповідно до якого позивач як виконавець зобов'язалась надати послуги останньому як замовнику по організації та веденню бухгалтерського обліку, а замовник зобов'язався приймати та оплачувати дані послуги.
З листа Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області вбачається, що відповідач прийшов до висновку, що робота ОСОБА_1 згідно з цивільно-правовим договором є посадою головного спеціаліста по веденню бухгалтерського обліку, а отже вона є посадовою особою органів місцевого самоврядування, на яку поширюються норми Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Проте, з оскаржуваних рішень вбачається, що при укладенні договору цивільно-правового характеру позивач по справі присяги не складала та у своїй роботі не підпорядкована внутрішньому трудовому розпорядку Назавизівської сільської ради, а самостійно організовує свою роботу (п.1.2. Договору). Крім того, вона не отримувала заробітну плату, а лише отримувала кошти за виконану роботу на підставі акту виконаних робіт (п.2.1. Договору).
Враховуючи, що виконання робіт по договору цивільно-правового характеру не дає позивачу право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання по спеціальних законах, тобто Закону України "Про державну службу", суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що припинення виплати позивачу пенсії є неправомірним.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, що відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, в якій передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Отже, особи, прийняті на роботу на умовах контракту в органи місцевого самоврядування не набувають статусу посадових осіб місцевого самоврядування, вони не складають Присяги, їм не встановлюється ранг і період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи стажу державної служби.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного суду України М. І. Смокович
Суддя М.І. Смокович