Справа: № 355/533/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лисюк О.Д. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
27 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Епель О.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді його заяви від 20.02.2017 про поновлення дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва площею 0.01 га, за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язати Морозівську сільську раду розглянути вищеозначену заяву та надати відповідний дозвіл.
Постановою Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що жодного рішення на порушення вимог ст.118 ЗК України відповідачем за результатами розгляду його заяви прийнято не було, голосування не проводилось.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 13.07.2006 рішенням сесії Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області №25/10-02-V позивачу було надано дозвіл на затвердження матеріалів попереднього погодження на відвід земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки для будівництва гаража по АДРЕСА_1 площею 0,003 га.
Рішенням сесії № 202-11-06 від 29 вересня 2011 року «Про уточнення адреси земельних ділянок для гаражного будівництва» адреса вищеозначеної земельна ділянка була уточнена на номер « 69/1».
04 Вересня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до сесії Морозівської сільської ради із заявою про вилучення у нього земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,003 га. на користь своєї дочки ОСОБА_4. В свою чергу, ОСОБА_4 в цей же день, звернулась із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1. Додатково, рішенням сесії Морозівської сільської ради, ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка площею 0,007 га. за № НОМЕР_3, яка також була раніше відведена позивачу.
Таким чином, Рішенням Морозівської сільської ради від 06.09.2012 № 374/22/06 ОСОБА_4 за попередньою згодою з позивачем був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва в АДРЕСА_1 загальною площею 0.01 га.( 0.003 га. земельна ділянка НОМЕР_1 та земельна ділянка № НОМЕР_3 розміром 0.007 га.).
Також, станом на 05.05.2017 за позивачем обліковується земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,003 га. на яку виготовлена технічна документація із землеустрою.
20 Лютого 2017 року позивач звернувся до Морозівської сільської ради із заявою про поновлення дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва площею 0,01 га за адресою: .АДРЕСА_1
З витягу протоколу засідання сесії Морозівської сільської ради від 02.04.2017 вбачається, що за вищевказаною заявою була зроблена доповідь інженером-землевпорядником сільської ради ОСОБА_5, однак на голосування дане питання не ставилося, внаслідок чого позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки земельна ділянка АДРЕСА_1 не обліковується, а заява ОСОБА_3 була розглянута на сесії Морозівської сільської ради Баришівського району, право позивача, яке б підлягало судовому захисту, відсутнє як і підстави до задоволення позовних вимог відсутні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користування громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних, комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Крім того, пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що виключно на пленарних засідання сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до ч.2,3 ст.11 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність Морозівської сільської ради щодо нерозгляду його заяви від 20.02.2017 про поновлення дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва площею 0,01 га за адресою: АДРЕСА_1
Водночас, як було встановлено в ході судового розгляду справи заява про виділення позивачу земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва площею 0,01 га вже була розглянута та задоволена відповідачем у 2006 році, результатом чого стало прийняття рішення від 13.07.2006 №25/10-02-V.
В подальшому, адреса такої земельної ділянки була уточнена, однак її правовий статус не змінився. Факт набуття права користування позивачем зазначеною земельною ділянкою підтверджується також його заявою про прохання її вилучення на користь його дочки.
Таким чином, заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва площею 0.01 га, за адресою: АДРЕСА_1 вже була розглянута та вирішена відповідачем по суті.
Іншої земельної ділянки з такою адресою в Морозівській сільській раді не обліковується.
Більш того, рішення Морозівської сільської ради від 13.07.2006 №25/10-02-V є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання та не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.
Так, у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
В свою чергу, за наявності чинного і не скасованого рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки, повторне вирішення питання про її виділення є неможливим.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку у відповідача не виникло обов'язку вирішення заяви ОСОБА_3 від 20.02.2017 по суті, а тому така заява правомірно була залишена без розгляду.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2017 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 30 червня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Парінов А.Б.
Епель О.В.