Справа: № 826/27742/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
27 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Епель О.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0000772100.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 вересня 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обстасті як правонаступник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку задекларованої у податковій звітності декларації акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за липень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 18 вересня 2015 року №874/21-00.
В ході зазначеної перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 ПК України та заниження акцизного податку за липень 2015 року на суму 178 798,00 грн.
Вказаний висновок ґрунтується на тому, що продаж підакцизних товарів - нафтопродуктів, через мережу автозаправних комплексів є роздрібним продажем та є об'єктом оподаткування акцизним податком, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівковий чи безготівковий) під час здійснення розрахункових операцій.
На підставі акта про результати камеральної перевірки даних відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0000772100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку на 223 497,50 грн., в тому числі за основним платежем - 178 798,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 699,50 грн.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про заниження ПАТ «Укрнафта» акцизного податку за липень 2015 року документально не підтверджуються, а тому дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0000772100 та наявність правових підстав для його скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
За змістом пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
За приписами пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Тобто, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Саме вказані обставини є визначальними при вирішенні питання про наявність підстав до оподаткування операцій акцизним податком.
Відповідно до положень п. 216.9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями) розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п. 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.
Колегія суддів зауважує, що встановлення факту здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не є тотожним встановленню факту реалізації такого продукту кінцевому споживачу та не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.
Разом з тим, в силу положень ст. 75 ПК України, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.
Таким чином, під час проведення відповідачем камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем для комерційного чи не комерційного використання.
В свою чергу, порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75 .1 ст. 75 ПК України, є предметом документальної, а не камеральної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.06.2017 по справі №803/3814/15.
Отже, відповідачем при проведенні камеральної перевірки позивача було взято до уваги лише розрахунок податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку за липень 2015 року) та періодичні звіти по РРО, однак інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт реалізації паливно-мастильних матеріалів для комерційного використання чи через роздрібну торгівлю для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві, відповідачем не було досліджено, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статей 213-216 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки в результаті камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання, - висновки податкового органу про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є передчасними, а податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0000772100 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 вересня 2016 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 30 червня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Парінов А.Б.
Епель О.В.