Справа: № 826/25541/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
27 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Епель О.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та просила:
- визнати протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним Договору №041-28696-190215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19.02.2015, укладеного між ПAT «Дельта Банк» та ОСОБА_4;
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПAT «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича в частині визнання договору №041-28696-190215 від 19.02.2015 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, нікчемним та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього) та зобов'язано подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 (як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором від 19.02.2015 №041-28696-190215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу від 19.02.2015 №041-28696-190215. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПAT «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що договір банківського вкладу, укладений між позивачкою та ПАТ «Дельта Банк», є нікчемним, у зв'язку з чим він не має правових підстав для включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду.
Також не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням апеляційну скаргу подав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що вимога позивача щодо зобов'язання Фонду включити його до Загального реєстру є передчасною та порушує дискреційні повноваження Фонду, оскільки у Фонду гарантування не виникли підстави для розгляду питання щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.02.2015 між позивачкою та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №041-28696-190215, на підставі якого Банк відкрив Вкладнику (позивачу) відповідний вкладний (депозитний) рахунок.
Також, 19.02.2015 між Банком та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору банківського вкладу (депозиту) №2630/777/228971, якою, зокрема, передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору».
20 Лютого 2015 року на вкладний (депозитний) рахунок позивача ОСОБА_5 було внесено 8000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №46181056 від 20.02.2015.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці (з 03.03.2015 по 02.06.2015) та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.
В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 №147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації на шість місяців до 02.10.2015 включно та продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
02 Жовтня 2015 року постановою Правління Національного банку України №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відкликано банківську ліценцію ПАТ «Дельта Банк», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», на цей же строк, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» від 16.09.2015 № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано до договору банківського вкладу позивача №041-28696-190215 наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що позивача було повідомлено Листом від 23.09.2015 № 8821/93.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність та рішення Уповноваженої особи є протиправними. Суд також погодився із позовними вимогами про зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію про щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (Далі - Закон №4452-VI).
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону №4452-VI.
Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно зі ст.26 вказаного Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до ч. 2 ст.37 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 2 ст.38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1)банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7)банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» не визначено жодної конкретної підстави, з переліку, наведеного у ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 №041-28696-190215, а такі підстави як вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, необхідність звернення до правоохоронних органів або те, що правочини мають на меті штучне збільшення гарантованої суми, яка відшкодовується вкладникам Фондом гарантування, не є правовими підставами для визнання нікчемним правочину неплатоспроможного банку у відповідності до Закону №4452-VI.
Більш того, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Уповноваженою особою не було надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між правочином, укладеним позивачем з ПАТ «Дельта Банк», і неплатоспроможністю Банку та/або недобросовісність позивача при його укладанні чи наявність будь-яких інших правових підстав, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Стосовно посилань апелянта на постанову Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ, якою ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності банку і відновлення його фінансового становища запроваджено перелік обмежень в його діяльності, зокрема, недопущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05.07.2012 № 2 та Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 17.08.2012 року №346 наслідком віднесення банку до категорії проблемних є здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб моніторингу проблемного банку з метою отримання чіткого уявлення про фінансово-господарську діяльність та фінансовий стан проблемного банку, ймовірності його віднесення до категорії неплатоспроможних.
В свою чергу, постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ становить банківську таємницю.
Відповідно до п. 1. 2 Постанови Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року №267 «Про затвердження правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці» (далі - Постанова № 267) банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.
Банки зобов'язані виконувати письмові вимоги судів загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України (п. 3.2 Постанова № 267).
Колегією суддів врахована ймовірність зупинення з дати прийняття вищевказаної Постанови здійснення таких операцій, як залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах або відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткові) - фізичних осіб (резидентів) коштів у національній та іноземній валютах.
Проте, враховуючи, що дана Постанова становить банківську таємницю, розголошення якої заборонене, а в матеріалах справи відсутнє судове рішення про розкриття банківської таємниці, колегія суддів вважає, що позивач не повинен був і не міг бути обізнаним про наявність певних обмежень у діяльності ПАТ «Дельта Банк» при укладенні договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 №041-28696-190215.
В свою чергу, порушення банком приписів Рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ не може мати негативних наслідків для фізичної особи - вкладника.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Дельта Банк» не доведено наявність законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить положенням Закону № 4452-VI та є протиправною.
Водночас, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав до задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з п. 2 ч. 4 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Порядок) Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Отже, загальний реєстр вкладників формується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виключно на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації поданої Уповноваженою особою Фонду.
Фонд в силу вищезазначених норм законодавства зобов'язаний включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк» для здійснення виплат коштів за банківськими вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу після подання Уповноваженою особою Фонду інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в цій частині передчасними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 14.12.2016 по справі №К/800/12897/16.
Колегія суддів свідома щодо наявності правового висновку Верховного Суду України у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15, який зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Однак, вважає, що застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Пункт 2 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.
З наведеного випливає, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним Законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Частина восьма статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.
В свою чергу норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають особливу процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, відмінну від порядку ліквідації банкрута, яка здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється на підставі відповідної постанови Правління Національного банку України за правилами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що не передбачає порушення справи про банкрутство в господарському суді.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором, оскільки Фонд та уповноважена особа Фонду виконують владні управлінські функції, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі з виконання дій із забезпечення виведення банку з ринку та організації виплат відшкодувань за вкладами.
Згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли між вкладником та Фондом і його Уповноваженою особою як наслідок запровадження процедури ліквідації банку, а не у межах процедури банкрутства, та без участі банку як боржника.
На переконання колегії суддів, даний спір з приводу виконання відповідачами функцій з організації виплати відшкодування за вкладами має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що доводи апеляційних скарг є частково обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2017 року підлягає скасуванню в цій частині, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зазначеної частини позовних вимог. В решті рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 19.02.2015 № 041-28696-1902015. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2017 року.
оловуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Епель О.В.
Парінов А.Б.