30 червня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/306/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС України у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 4152,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позову до суду за відповідачем обліковується борг по єдиному податку з фізичних осіб на суму 4152,81 грн. Оскільки, заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, клопотав про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за адресою внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи приписи ст. 122 та ст. 128 КАС України, суд вважає, що подання до суду позивачем клопотання про розгляд справи без його участі, а також неприбуття без поважних причин відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, та взята на облік у державній податковій інспекції у Кіцманському районі як платник податків. 04.12.2002 року. Відповідачем було обрано спрощену систему оподаткування другої групи.
Станом на дату звернення позивача до суду із вказаним позовом, за відповідачем рахується податковий узгоджений борг по єдиному податку на загальну суму 4152,81 грн., який складається з податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 2119,28 грн., та грошового зобов'язання у вигляді штрафу в сумі 2033,53 визначеного податковим повідомленням - рішенням форми «Ш» № 0183791700 від 01.08.2016 року.
Також відповідачу надсилалась податкова вимога форми "Ф" від 12.08.2015 року № 116-23, яка була отримана відповідачем. Вказану вимогу відповідач отримав 20.08.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 13).
Заборгованість відповідача підтверджується довідкою про суми недоїмки та обліковою карткою платника податку, відповідно до яких станом на 25.15.2017 року за відповідачем обліковується заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб на суму 4152,81 грн., в тому числі податкове зобов'язання - 2119,28 грн., штрафні санкції - 2033,53 грн. (а.с. 9).
У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку вказаної заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення закону та робить відповідні висновки.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 291.1 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Згідно пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Підпунктом 293.2 статті 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пункт 31.1 статті 31 ПК України визначає, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку із сформованою заборгованістю відповідачу було надіслано корінець податкової вимоги форми "Ф" від 12.08.2015 року №116-23.
На момент утворення досліджуваних заборгованостей зазначена податкова вимога не була відкликана.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог. На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.
Крім того, суд зазначає, що відповідач ні в судовому ні в адміністративному порядку не оскаржував податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 01.08.2016 року №0183791700 а також податкову вимогу форми "Ф" від 12.08.2015 року № 116-23. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 4152,81 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням вимог частини 4 статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 70, 86, 94, 122, 128, 158, 159, 161- 163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. код. НОМЕР_2, яка поживає за адресою АДРЕСА_1 Кіцманський район, Чернівецька область) податковий борг у сумі 4152,81 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят дві грн. 81 коп.).
3. Копії постанови направити сторонам.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя П.Д. Дембіцький