вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2017 р. Справа № 911/1985/17
Суддя В.М. Антонова розглянувши позовну заяву і подані до неї документи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Транс”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 33 817,47 грн
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява №10/11-2017 від 10.02.2017 (вх. №1990/17 від 27.06.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Транс” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33 817,47 гривень.
Вказана позовна заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
В пункті 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Виходячи з аналізу вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок позивача, прокурора направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
В якості доказу направлення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 копії позовної заяви з доданими до неї документами, позивачем до позовної заяви додано фіскальні чеки від 20.06.2017 року та описи вкладення від 20.06.2017 року.
З доданих до позовної заяви описів вкладення від 20.06.2017 року вбачається, що на юридичну адресу відповідача було направлено «Позовну заяву № 10/02-2017 від 10.02.2017 року, в той час, як позивач звернувся до суду з позовною заявою № 10/11-2017 від 10.02.2017 року, що позбавляє суд можливості достеменно встановити факт направлення відповідачу саме поданої до суду позовної заяви № 10/11-2017 від 10.02.2017 року, а не іншої копії позовної заяви, ніж поданої до суду.
Також, як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: 08130, Київська обл., Києво - АДРЕСА_1, а з фіскального чеку ФН НОМЕР_1 від 20.06.2017 року вбачається, що кореспонденцію за вказаним чеком надіслано заявником на адресу з поштовим індексом 08135.
Оскільки з вказаного чеку не вбачається повна адреса відповідача, а індекс не співпадає із зазначеним у позовній заяві, суд не може дійти однозначного висновку, що копії позовної заяви і додані до неї документи дійсно направлені саме відповідачу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, проте у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Як вбачається з п.3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Також суд зазначає, що відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Таким чином, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Отже, позовна заява з доданими до неї документами не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду для усунення допущених порушень.
Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 вказаного Кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 56, 57, 59, п. 6 ч. 1 ст.63, ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ухвалив:
1. Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.М. Антонова