"29" червня 2017 р.Справа № 916/259/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран
при секретарі судового засідання: А.В. Земляк
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином
від відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ”
на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2017 року
у справі №916/259/17
за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ”
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ”
про стягнення 17563,98 грн.
В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” в особі регіональної філії “ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ” про стягнення 17563,98 грн. - вартості нестачі вугілля.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 920 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. ст. 110, 113, 114, 115 129, 133 Статуту залізниць України, п. 27 Правил видачі вантажів.
Відповідач у відзиві на позов, зазначив про його необґрунтованість та безпідставність.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.04.2017 року (суддя Оборотова О.Ю.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.04.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач 19.05.2017 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2017 року скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.
31.12.2013 року між ПАТ “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” (Замовник) та ПАТ “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” (Виконавець) укладено договір №13-15/77-У, згідно п. п. 1.1, 1.1.2 якого Замовник зобов'язався передати (поставити) Виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля, та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в терміни та на умовах, обумовлених даним договором а/або специфікацією. Датою поставки вугілля Виконавцю вважається дата фактичної передачі (поставки) вугілля у погоджене місце поставки, яка зазначається в накладній у графі 51 “календарний штемпель прибуття вантажу” станції “Родинська” Донецької залізничної дороги “Укрзалізниці”, яка свідчить про приймання вантажу станцією (а.с. 14-15).
29.04.2016 року між ПАТ “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” (Замовник) та ПАТ “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ” (Виконавець) укладено специфікацію на перевезення вантажу, відповідно до умов якої, з урахуванням додаткової угоди від 30.06.2016 року, Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, характеристики якого передбачені п. 1 специфікації, здійснити його збагачення на фабриці (ПАТ “ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ”, та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат Замовнику, на умовах, передбачених в листах-замовленнях (а.с. 16-17).
За твердженням позивача, останнє відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне марки Г 0-100, а саме: у вагон №53527255 в кількості 61900 кг по накладній №49755192 від 26.07.2016 року, у вагон №55022636 в кількості 63800 кг по накладній №49867948 від 30.07.2016 року та передало вказаний вантаж для перевезення Залізниці. Згідно з накладними навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача. На станції Родинська Донецької залізниця, Залізниця прийняла для перевезення означене вугілля і зобов'язалось доставити його на станцію Нікель-Побузький Одеської залізниці на адресу ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (а.с. 22-23).
Відповідно до довідок ПАТ “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” від 02.11.2016 року №1/3590, №1/3591 вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагоні №55022636 по накладній №49867948 та у вагоні №5327255 по накладній №49755192 становить 1860,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 18-19).
Як вбачається з матеріалів справи, на станції Знам'янка Одеської залізниці складено комерційні акти від 28.07.2016 року АА №032799/200, від 02.08.2016р. АА №032802/203 (а.с. 20-21).
Згідно комерційного акту від 28.07.2016 року АА №032799/200 та актів загальної форми станції Знам'янка від 27.07.2016 року №80524, 52043, вагон №53527255 відчеплений на ваги перевірки, при переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 77050 кг, тара - 22200 кг, нетто - 54850кг, що менше вантажного документу на 7050 кг. На поверхні вантажу мається воронкоподібне поглиблення ліворуч за ходом поїзда над 1,2-ми люками довжиною 300мм, шириною 2600мм, глибиною до полу, над 3,4-ми люками мається виїмка довжиною 500мм, шириною 500мм, глибиною 400мм. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі сліди просипання вантажу на поперечних балках та візках вагона. Щілина між кришками 1,2,3,4 люків ліворуч за ходом поїзда та поперечними балками шириною 30мм, довжиною 1000мм, закладена дошками та ганчір'ям. Поверхня вантажу маркована поперечними смугами трикутної форми, нанесеними катком. В місці поглиблення доступ до вантажу усунуто шляхом нанесення маркування вапном. Люки щільно зачинені. У розділі Є зроблена відмітка станції призначення, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено.
Згідно комерційного акту від 02.08.2016 року АА №032802/203, актів загальної форми станції Знам'янка від 01.07.2016 року №80720, від 02.07.2016 року №52064, вагон №55022636 відчеплений на ваги перевірку. При перевірці виявлено навантаження рівномірне вище бортів 100мм. брутто - 83850кг, тара - 23700 кг, нетто - 60150 кг, що менше вантажного документу на 3650кг. На поверхі вантажу мається виїмка за ходом поїзда над 5, 6, 7 довжиною 4000мм, ширину вагона, глибиною 500мм. Просипання вантажу немає. Поверхня вантажу маркована бороздами трикутної форми. В місцях виїмки маркування відсутнє. У вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно зачинені.
За розрахунком позивача, вартість недостачі, виявленої у вагоні №55022636, з урахуванням норми природної втрати становить 5602,32 грн., у вагоні №53527255 - 11961,66 грн., а відтак відповідачем завдано позивачу збитків на суму 17563,98 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За приписами п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України” накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За змістом ч. 1, 5 ст. 31, ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001 року за №796/5987 перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із “шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
За умовами ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
В силу ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
У відповідності до ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310, ст. 314 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Згідно ч. 1 ст. 110, п.п. «а» ст. 111, ст. ст. 113, 114, 115 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
У пункті 3.9 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” встановлено, що відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер). У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
Як вбачається з актів загальної форми №52043, №80524, №80720, №52064 форми ГУ-23 та акту №239 про технічний стан вагону форми ГУ-106 вагони технічно справні, однак містять комерційну несправність (а.с. 34-38).
Так, обставиною, що спричинила складення актів загальної форми, зважування вагону, та подальше складання комерційних актів стала комерційна несправність вагону, а саме: наявність ознак не збереженості навалочного вантажу при перевезенні у вагоні відкритого типу, що відповідно до ст. ст. 110-114 Статуту залізниць України виключає можливість притягнення Залізниці, як перевізника, до відповідальності за нестачу вантажу.
Відповідно до ч. 4 ст. 31, ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
За умовами Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності вини саме вантажовідправника у недостачі вантажу, у зв'язку із невжиттям останнім заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення.
Також цілком правомірним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що характер несправності не був прихований, завантаження відбувалось силами відправника, а відтак саме відправник повинен був врахувати дану комерційну несправність та усунути виявлені недоліки.
За приписами п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за №796/5987 у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Частиною 1 ст. 917 Цивільного кодексу України визначено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Отже, вантажовідправнику було відомо про комерційну несправність вагонів, однак, останній не відмовився від їх використання, що і стало причиною втрати вантажу.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують вищевикладеного, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційний перегляд не відшкодовується скаржнику.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2017 року у справі №916/259/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови складено 30.06.2017 року
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.В. Таран