27 червня 2017 року Справа № 910/5377/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),
суддів :Палія В.В., Ковтонюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р.
у справі№ 910/5377/16
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект"
доПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
простягнення суми
за участю представників від:
позивачаВащенко М.С.
відповідачаПотатуєв В.П.
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" подало до господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення заборгованості у розмірі 2 425 808, 57 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2016 р. (суддя Чинчин О.В.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. (судді: Агрикова О.В., Жук Г.А., Чорногуз М.Г.) позовні вимоги задоволено частково, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" заборгованість у розмірі 1 276 738,32 грн., 3% річних у розмірі 111 317,07 грн., інфляційні у розмірі 1 028 473,79 та судовий збір у розмірі 36 247,94 грн.
Не погоджуючись із постановою та рішенням судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення господарських судів скасувати.
23.06.2017 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Стан-Комплект" надійшов відзив на касаційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "СТАН - КОМПЛЕКТ" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (Покупець) було укладено Договір поставки №510 від 25.05.2012 р. (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно зі специфікацією у загальному розмірі 1 276 738 грн. 32 коп., а Покупець зобов'язався прийняти товар й оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 2.1. договору, товар поставляється Постачальником на умовах - DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський район, селище Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності до правил ИНКОТЕРМС в редакції 2000 року).
Відповідно до п. 2.3. договору, право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем й підписання сторонами накладної та акту приймання - передачі.
Сума договору складає 1 276 738 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ - 212 789 грн. 72 коп. (п. 4.1. договору).
Згідно умов пункту 4.2 вищезазначеного договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 днів після поставки товару й підписання акту приймання - передачі.
Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р.
Позивач на виконання умов договору поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 2597 від 20.12.2012 р. на суму 1 276 738 грн. 32 коп. та Актом прийому - передачі до договору від 20.12.2012 р. на суму 1 276 738 грн. 32 коп.
Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині сплати грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні у справі докази, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 276 738,32 грн. заборгованості та нарахування інфляційних витрат за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.
Вищий господарський суд України не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р., пунктом 2.1 якого встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно пункту 2.4 цього ж Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки та не дослідили оригінали первинних документів, які можуть свідчити про отримання товару відповідачем, у тому числі оригінал акту прийому-передачі до договору № 510 від 25.05.2012 р.
Зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору.
Крім того, судами не з'ясовано причини неподання оригіналів документів, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12).
Таким чином, оскільки суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2016 р. у справі № 910/5377/16 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Б.М. Грек
Судді В.В. Палій
Л.В. Ковтонюк