23 червня 2017 року м.Житомир справа № 806/2393/16
категорія 6.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної комерційної фірми "Інтерпродукт" до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та незаконними дій,
встановив:
Позивачем подано до адміністративного суду позов про визнання протиправними та незаконними дії Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради щодо здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 140,8 кв.м., що розташоване в м. Житомирі, вул.Київська, 102, за ОСОБА_3 (з урахуванням заяви від 16.05.2017, а.с.206-207).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ПКФ "Інтерпродукт" є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 140,8 кв.м., що розташоване в м. Житомирі, вул.Київська, 102, оскільки набула таке право на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1999. Водночас, 08.11.2016 в ході підготовки для здійснення нотаріальних дій щодо вищевказаного майна ПКФ "Інтерпродукт" довідалась, що вказане майно 28.07.2010 з невідомих підстав було зареєстроване відповідачем за іншою особою - ОСОБА_3. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки ним проведено подвійну реєстрацію права власності на одне й те саме нерухоме майно. При цьому звертає увагу, що на момент реєстрації була чинною заборона на це майно, накладена приватним нотаріусом ОСОБА_4 22.10.1999 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що реєстрація проведена на підставі поданих документів. Звернула увагу, що з матеріалів інвентаризаційної справи вилучено правовстановлюючі документи позивача у зв'язку із порушенням кримінальної справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач ніколи не був власником приміщення, договір від 01.10.1999, на який посилається позивач як на правовстановлюючий документ, ніколи не укладався з ТОВ"Терцет".
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 01.10.1999 між ТОВ "Терцет" в особі директора ОСОБА_5 (продавець) та ПКФ "Інтерпродукт" в особі директора ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Київська,102, загальна площа 140,8 кв.м загальною вартістю 42240 грн. (а.с.14).
Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 20.10.1999 проведено реєстрацію приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Київська,102, загальна площа 140,8 кв.м за ПКФ "Інтерпродукт" на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1999, про що здійснено запис в реєстрову книгу №103 стор.144 за реєстровим №140, інв.справа №14700 та видано реєстраційне посвідчення (а.с.15,107).
Вищевказаний договір від 01.10.1999 не визнаний недійсним та є чинним, його реєстрація не скасована.
Водночас, 28.07.2010 Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради зареєстровано право власності на нежиле приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Київська,102, загальна площа 140,8 кв.м реєстраційний номер 2377919 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №3271 від 03.09.2003 та акту приймання-передачі від 04.09.2003, про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.135-137).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 08.11.2016 після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується матеріалами справи (а.с.16-22) та не спростовано іншими учасниками судового розгляду.
З огляду на те, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій держреєстратора як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, тобто у даній справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, такий спір підлягає розгляду адміністративним судом (постанова ВСУ від 25.04.2017р. №21-3197а16).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на момент вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №1692/5) (далі - Положення).
Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (п.1.2 Положення).
Відповідно до п.1.3 Положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Складовими частинами Реєстру прав є електронна база даних, реєстраційні справи, журнали обліку заяв про державну реєстрацію прав та обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав.
Відомості, що містяться в електронній базі даних Реєстру прав, мають відповідати даним реєстраційної справи. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи (п.1.9 Положення).
Відповідно до п.3.1 з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.
Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Згідно із п.3.5 Положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:
заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;
із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;
об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;
подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
заявлене право вже зареєстроване;
не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;
право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;
право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;
відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що при наявності чинної реєстрації права власності за ПКФ "Інтерпродукт" на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1999, реєстратор БТІ, одержавши заяву з доданими документами щодо реєстрації права власності на те ж саме приміщення за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №3271 від 03.09.2003, мав відмовити у проведенні такої реєстрації у зв'язку із невідповідністю заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації.
Крім того, підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності була і наявність заборони на нерухоме майно, зокрема 22.07.2006 під реєстраційним номером 3500324 зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно - приміщення площею 140,80 кв.м., адреса м.Житомир, вул.Київська,102, власник ПКФ"Інтерпродукт", підстава обтяження: повідомлення, 241, 22.10.1999, приватний нотаріус ОСОБА_4 (а.с.21 зворот). Вказана заборона діяла і на момент звернення позивача з позовом до суду.
Посилання представника відповідача на наявність кримінальної справи та вилучення в ході її розслідування правовстановлюючих документів ПКФ "Інтерпродукт" із реєстраційної справи, у зв'язку з чим реєстратор вважав, що ці документи є недійсними, а тому і провів реєстрацію за ОСОБА_3, суд відхиляє, оскільки, як зазначалось правовстановлюючі документи ПКФ "Інтерпродукт" є чинними і у реєстратора на момент реєстрації права власності за ОСОБА_3 не було відомостей про зворотнє.
Крім того, в силу п.3.8 Положення реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою діяв всупереч вищенаведеним вимогам Положення, а тому його дії є протиправними.
Суд оцінює критично посилання представника третьої особи щодо неналежного відповідача у справі, оскільки реєстратор БТІ при проведенні державної реєстрації права власності діяв від імені Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.137).
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність його дій при реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради щодо здійснення 28.07.2010 реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 140,8 кв.м, що розташоване в м.Житомирі, вул.Київська,102 за ОСОБА_3.
Стягнути з Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради на користь Приватної комерційної фірми "Інтерпродукт" 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст постанови виготовлено: 30 червня 2017 р.