23 травня 2017 р. Справа № 804/2161/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді судді суддіОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руш» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -
29.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РУШ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати індивідуальні податкові консультації Державної фіскальної служби України від 02.12.2016 року № 26063/6/99-99-14-05-01-15 та від 21.02.2017 року 3 3595/6/99-99-14-05-01-15.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на його заяви Державною фіскальною службою України було надано податкові консультації щодо використання РРО при безготівковій оплаті за товар при придбанні товару через інтернет магазин, однак її зміст суперечить вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні».
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РУШ» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом про надання письмової індивідуальної консультації, в якому просило надати роз'яснення, щодо необхідності застосування РРО при безготівковій оплаті за товар придбаний через мережу інтернет.
Також у випадку необхідності обов'язкового застосування РРО позивач просить роз'яснити:
- якою датою повинен бути складений фіскальний чек та яким чином надати покупцю, якою датою визначається дохід підприємства від реалізації товару через інтернет-магазин при безготівковій оплаті?
- якою датою визначається дохід підприємства від реалізації товару через інтернет-магазин при готівковій оплаті покупцем у відділенні служби доставки?
Державною фіскальною службою України було розглянуто зазначений лист та надано податкову консультацію оформлену листом від 02.12.2016 року № 26063/16/99-99-14-05-01-15.
Цією консультацією позивачу було роз'яснено, що застосування РРО та надання покупцю розрахункового документа при продажу товарів через інтернет-магазин є обов'язковою, крім випадку коли розрахунок здійснюється у безготівковій формі із розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.
Щодо строків визначення доходу зазначено, що операції при купівлі товару через мережу інтернет відображуються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
У зв'язку із ненаданням Державною фіскальною службою України чіткої відповіді на поставлені у листі питання, позивач листом від 09.02.2017 року звернувся із заявою про надання податкової консультації, в якому поставив такі питання:
1. Чи правильно ми розуміємо, що оплата від покупців, здійснена через платіжну систему фінансової компанії, яка не є банківською установою, є безготівковою формою оплати та не потребує друкування чека РРО?
2. Чи можливо за заявою покупця повернути йому кошти, які раніше були ним сплачені за товар через вказану платіжну систему, у будь-якому магазині торгівельної мережі на платіжну картку або готівковими коштами? Якщо це можливо чи потрібно друкувати та видавати покупцю фіскальний чек за формою ФКЧ-2, якщо чека за формою ФКЧ в даному випадку не було?
Державною фіскальною службою України надано податкову консультацію оформлену листом від 21.12.2017 року № 3595/16/99-99-14-05-01-15, в якій зазначено, що якщо оплата за товар придбаний через інтернет відбулась із застосуванням платіжних систем чи програмно-технічних комплексів самообслуговування, то суб'єкт господарювання зобов'язаний видати розрахунковий документ встановленої форми. У разі повернення товару, який споживач придбав за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, повернення грошових коштів здійснюється у готівковій або безготівковій формі з роздрукуванням відповідної форми чеку РРО.
Вирішуючи спір суд зазначає, що згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
За змістом пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові консультації відповідають нормам податкового законодавства з огляду на наступне.
Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Такими чином нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено обов'язок продавця надавати покупцю розрахунковий документ, навіть у випадку продажу товару з використанням мережі Інтернет.
Щодо посилання позивача на положення Закону України «Про електронну комерцію», суд зазначає, що цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Тобто зазначений закон регулює відносини між покупцем та продавцем під час вчинення електронних правочинів, а не відносини щодо застосування реєстраторів розрахункових.
Крім того суд зазначає, що у преамбулі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зазначено, що встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Таким чином суд вважає, правомірним висновок Державної фіскальної служби України, щодо обов'язку суб'єкта господарювання, у випадку продажу товару через мережу Інтернет, застосовувати РРО на загальних підставах не залежно від того готівковий чи безготівковий розрахунок за товар, окрім випадку розрахунків у безготівковій формі (із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок).
Також суд зазначає, що відповідач правомірно зазначив у листі від 02.12.2016 року № 26063/6/99-99-14-05-01-15, щодо дати визначення доходу, що розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці щодо операцій з реалізації за допомогою мережі Інтернет, отже такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою позицію Державної фіскальної служби України викладену у листі від 21.02.2017 року № 3595/6/99-99-14-05-01-15, щодо обов'язкового застосування РРО, також при оплаті за товар із застосуванням платіжних систем чи програмно-технічних комплексів самообслуговування, оскільки відповідь на це питання фактично була надана у листі від 02.12.2016 року № 26063/6/99-99-14-05-01-15.
Суд зазначає, що твердження позивача про те, що Державною фіскальною службою України не надано відповідь на питання щодо можливості повернення покупцю коштів, які раніше були сплачені через платіжну систему, у магазині торгівельної мережі на платіжну картку або готівковими коштами, та щодо можливості друкувати та видавати покупцю фіскальний чек за формою ФКЧ-2, якщо чека за формою ФКЧ в даному випадку не було є безпідставними, оскільки у останньому абзаці листа від 21.02.2017 року № 3595/6/99-99-14-05-01-15, позивачу надано відповідь на зазначені питання.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Руш» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 26 травня 2017 року
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3