18 травня 2017 р. Справа № 804/518/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу “Обласний центр Медико-соціальної експертизи” Дніпропетровської обласної ради про визнання рішення протиправним, -
17.01.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:
- визнати рішення Комунального закладу «Обласного центру Медико - Соціальної експертизи» № 3 Міністерства охорони здоров'я, яке оформлено довідкою № 82 про невизнання інвалідом протиправним;
- скасувати рішення Комунального закладу «Обласного центру Медико - Соціальної експертизи» № 3 Міністерства охорони здоров'я, яке оформлено довідкою № 82 про невизнання інвалідом;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким надати ОСОБА_3 статус інваліда 3 групи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2015 році його було визнано інвалідом 3 групи.
При проходженні медико-соціальної експертизи у 2016 року, не зважаючи на те, що захворювання які стали причиною визнання його інвалідом у 2015 року загострилися, йому було протиправно відмовлено у визнанні інвалідом.
Позивач в судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримав позицію викладену у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2014 року за результатами огляду ОСОБА_3 обласною МСЕК № 3 було встановлено йому третю групу інвалідності на 1 рік, у зв'язку із захворюванням пов'язаим з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
При огляді 23.09.2015 року обласною МСЕК № 3 також визнано ОСОБА_3 інвалідом третьої групи на 1 рік.
12.09.2016 року за результатами огляду ОСОБА_3 МСЕК № 3, було встановлено, що згідно з наданими медичними документами - ф.№ 088/о КЗОЗ «ІІПМСД № 1» від 02.08.2016року), обмеження життєдіяльності у хворого легке.
У зв'язку з незгодою ОСОБА_3 з рішенням про невизнання інвалідом, він був направлений на обстеження до кардіологічного відділення УкрДержНДІ МСПІ.
У висновку УкрДержНДІ МСПІ зазначено, що у хворого виявлена патологія серцево-судинної системи, з урахуванням ступеню функціональних порушень, підтверджених результатами клінічних та функціональних методів дослідження (ЕКГ, ДоплерЕхоКГ, холстер.моніторування, тредмін-тест) обмежує життєдіяльність у незначному ступеню, на теперішній час даних для встановлення групи інвалідності немає.
31.10.2016 року було проведено огляд ОСОБА_3, за результатами якого прийняте рішення оформлене довідкою від 31.10.2016 року № 82 про невизнання інвалідом.
Вирішуючи спір суд зазначає, що Спірні правовідносини виникли сфері проведення медико-соціальної експертизи з приводу встановлення відповідачем-1 третій особі групи інвалідності, причини і часу її настання та регулюються, зокрема, такими нормативно-правовими актами: Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1504/21816.
Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" передбачено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Аналогічно у ст.3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.
На виконання цих правових норм постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" затверджені Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи.
Згідно із пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм.Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
У відповідності до пункту 5 Положення про медико-соціальну експертизу комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.
Пунктом 11 Положення про медико-соціальну експертизу передбачено, що Міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 15 Положення про медико-соціальну експертизу комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Згідно пункту 17 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Вимогами пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено огляд ОСОБА_3 та досліджено відповідні документи.
За результатами огляду відповідачем прийняте рішення про направлення позивача на обстеження до кардіологічного відділення УкрДержНДІ МСПІ.
31.10.2016 року було повторно проведено огляд ОСОБА_3 та досліджено висновок УкрДержНДІ МСПІ, у якому зазначено, що у хворого виявлена патологія серцево-судинної системи, з урахуванням ступеню функціональних порушень, підтверджених результатами клінічних та функціональних методів дослідження (ЕКГ, ДоплерЕхоКГ, холстер.моніторування, тредмін-тест) обмежує життєдіяльність у незначному ступеню, на теперішній час даних для встановлення групи інвалідності немає
Крім того, складені документи акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 31.10.2016 року № 1311 та довідка від 31.10.2016 року № 82 про невизнання інвалідом, відповідають за формою та змістом вимогам наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1508/21820.
Суд наділений повноваження перевіряти лише законність процедури розгляду питання про встановлення позивачу групи інвалідності та порядок прийняття рішення медико-соціальною експертною комісією.
Законодавством чітко визначено органи, які можуть визнати громадян інвалідами, тому суд не може надавати оцінку мірі втрати здоров'я, ступеня обмеження життєдіяльності позивача, оскільки в цьому випадку суд візьме на себе повноваження органу, що здійснює медико-соціальну експертизу, тобто вийде за межі своїх повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зокрема з дотриманням порядку проведення медико-соціальної експертизи, визначеної Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Про реабілітацію інвалідів в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи", Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033,наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 р. № 577 "Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1504/21816.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Комунального закладу «Обласний центр Медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради про визнання рішення протиправним відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 травня 2017 року
Суддя ОСОБА_1