17 листопада 2016 р. справа № 804/6173/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови № 500060001/2016/00061 від 01.04.2016 р., визнання протиправним та скасування рішення № 500060001/2016/610021/2 від 01.04.2016 р., -
встановив:
21 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просить визнати неправомірною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2016/00061 від 01.04.2016 р., а також визнати неправомірним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 500060001/2016/610021/2 від 01.04.2016 р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що ТОВ «Рідний продукт» звернулося до відповідача з приводу митного оформлення товару, а саме: рису кількістю 260 тон загальною вартістю 490 000,00 дол. США, який надійшов від компанії «JUPITER EXPORTS», Індія, на підставі контракту №JPRP02 від 04.01.2016 р. на поставку продукції, та специфікації №2 від 02.02.2016 р. до зазначеного контракту. З позовної заяви слідує, що декларантом позивача ТОВ «Будком-Форт» на адресу митного органу були надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України для митного оформлення товару, натомість, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2016/610021/2 від 01.04.2016 р. та надіслано на адресу позивача електронним повідомленням картку відмови у прийнятті митної декларації №500060001/2016/00061 від 01.04.2016 р. Зазначаючи про протиправність зазначених дій та рішень відповідача, позивач посилається на відсутність передбачених законом підстав для застосування другорядних методів визначення вартості товару, оскільки при митному оформленні товару не було встановлено фактів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товару. При цьому, позивач посилається на перелік наданих до митного оформлення товару документів та стверджує, що вони повністю ідентифікуються із партією поставленого за контрактом товару, підтверджують заявлену ним вартість товару, а також витрати на його транспортування. Крім того, позивач вважає, що митним органом порушено послідовність застосування другорядних методів визначення вартості товару та не зазначено джерела отримання інформації. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення Одеської митниці ДФС від 01.04.2016 р. (а.с. 4-8).
Відповідач надав до суду заперечення проти позову, зазначивши, що ТОВ «Рідний продукт» звернулось до митного посту «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» товару - рис, виробництва Індія, імпортованого за контрактом №JPRP02 від 04.01.2016 р. компанією «JUPITER EXPORTS», з наданням для здійснення митного оформлення електронної митної декларації, яку зареєстровано за № 500060001/2016/003004 від 31.03.2016 р. Під час митного контролю даного товару в автоматизованому порядку спрацювало повідомлення про необхідність здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, за результатами якого встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку із наявністю сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару, митним органом було повідомлено ТОВ «Рідний продукт» про необхідність надання додаткових документів для визначення митної вартості товару, які у встановлений для виконання строк під час проведення консультацій позивачем надані не були, у зв'язку з чим, відповідачем було оформлено картку відмови у митному оформленні № 500060001/2016/00061 від 01.04.2016 р., а також прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 500060001/2016/610021/2 від 01.04.2016 р., згідно з яким, проведено коригування митної вартості партії товару та визначено її за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За результатом митного оформлення товару ТОВ «Рідний продукт» надано дозвіл на випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати до державного бюджету податків та зборів відповідно до митної вартості, визначеної митним органом за МД №500060001/2016/003035 від 01.04.2016 р. на рівні 0,3730 дол. США за 1 кг. Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 80-93).
В судовому засіданні 17.11.2016 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про відсутність клопотань про виклик свідків чи проведення судових експертиз, а також інших доказів по справі, крім тих, що вже надані.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 17.11.2016 року свого представника не направив, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 93).
Враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до ч. 6 ст.128 КАС України справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
31.03.2016 року декларант ТОВ «Рідний продукт» звернувся до Одеської митниці ДФС для митного оформлення товару: рис індійський кількістю 260 тон загальною вартістю 490000,00 дол. США, який надійшов від компанії «JUPITER EXPORTS», Індія, на підставі контракту №JPRP02 від 04.01.2016 р. на поставку продукції, та специфікації №2 від 02.02.2016 р. до зазначеного контракту (а.с. 15-22).
До митного оформлення зазначеного товару позивачем були надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №JPRP02 від 04.01.2016 р., рахунок-фактура (інвойс) від 04.02.2016 р. №1648, прас-лист від 01.02.2016 р., банківський платіжний документ від 22.02.2016 р. №SAAtoAFTsnpO-6707-000001 та інші товаросупровідні документи (а.с. 31). Подана декларантом електронна митна декларація була зареєстрована за №500060001/2016/003004 (а.с. 103).
Під час здійснення митного оформлення даного товару, у зв'язку із спрацюванням електронної системи аналізу та управління ризиками, митним органом було розпочато процедуру консультацій з декларантом.
Так, Одеською митницею ДФС 31.03.2016 року повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписок з бухгалтерської документації; каталогів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; перекладу копії митної декларації країни відправлення з відповідними реквізитами.
В цей же день від позивача до Одеської митниці ДФС надійшов лист (вих. №3324) про неможливість надання у десятиденний термін додаткових документів стосовно підтвердження заявленої митної вартості товару, з посиланням на безпідставність вимог митного органу про надання додаткових документів (а.с. 141).
01.04.2016 року митним органом позивачу видано картку відмови у митному оформленні товарів № 500060001/2016/00061 на підставі неможливості використання обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, згідно п. 3 ч. 6 ст. 54 МКУ, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 500060001/2016/610021/2 із застосуванням другорядного методу визначення вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ), що ґрунтується на раніше визначеної органом доходів і зборів митної вартості у співвіднесених обсягах за МД № 500060001/2016/003004 від 31.03.2016 р. на рівні 0,3730 дол. США за 1 кг (а.с. 95-98).
За результатом митного оформлення товару, відповідачем надано дозвіл ТОВ «Рідний продукт» на випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати до державного бюджету податків та зборів, відповідно до митної вартості, визначеної митним органом за МД №500060001/2016/003035 від 01.04.2016 р. на рівні 0,3730 дол. США за 1 кг (а.с. 99).
31.05.2016 року ТОВ «Рідний продукт» на адресу митного органу листом за вих. №31/05 надано заяву про скасування рішення про коригування митної вартості товару № 500060001/2016/610021/2 від 01.04.2016 р., з наданням додаткових документів на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а саме: каталогу виробника товару з перекладом на українську мову та довідки Одеської регіональної ТПП від 23.05.2016 р. Our ref. СИО №000254 (а.с. 27-29).
За результатами розгляду зазначеної заяви, листом за № 2074/10/15-70-61 від 13.06.2016 р. позивачу повідомлено про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.04.2016 р. №500060001/2016/610021/2, з наведенням обґрунтування такої відмови (а.с. 31-35).
Не погодившись з рішенням митного органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). За змістом ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття рішення від 01.04.2016 р. № 500060001/2016/610021/2 про коригування митної вартості товару стала наявність розбіжностей в документах, що були подані позивачем до митного органу.
Так, у банківському платіжному документі від 22.02.2016 р. № SAAtoAFTsnpO-6707-000001 (а.с. 111-112) містяться дані про інвойс від 29.01.2016 р. №R/1648, про який позивачем не вказано у графі 44 митної декларації № 500060001/2016/003004 від 31.03.2016 р. (а.с. 103) та в жодному товаросупровідному документі, а до митного контролю подано комерційний інвойс від 04.02.2016 р. № 1648 (а.с. 117), посилання на який відсутнє у вказаному платіжному документі, що унеможливлює ідентифікацію імпортної операції з конкретною поставкою.
Крім того, в поданих до митного контролю зовнішньоекономічному контракті від 04.01.2016 р. №JPRP02, специфікації до нього № 2 від 01.02.2016 р. (а.с. 120) та банківському платіжному документі від 22.02.2016 р. №SAAtoAFTsnpO-6707-000001 (а.с. 111-112) встановлено суперечності в частині здійснення оплати товару.
Зокрема, пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2016 р. №JPRP02 (а.с. 122) передбачена двохетапна оплата товару з затвердженим графіком здійснення передоплати протягом 5 днів з моменту підписання специфікації №2 від 01.02.2016 р. та послідуючим розрахунком на протязі 10 робочих днів з дати оформлення чистого коносаменту. При цьому, до митного контролю поданий банківський платіжний документ №SAAtoAFTsnpO-6707-000001 від 22.02.2016 р. про здійснення авансового платежу на суму 18 460 дол. США, що свідчить про порушення строків оплати, передбачених зовнішньоекономічним контрактом, а також не підтверджено здійснення другого етапу оплати товару.
При цьому, слід зазначати, що ч. 2 п. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відноситься зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.
Пунктом 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, - відносяться банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Відповідно до пункту 1.5 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. №201 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.09.2001 за №833/6024), якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).
Пунктом 1.7 зазначеного Положення передбачено, що розділ «Умови платежів» зовнішньоекономічного договору визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються: умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. №444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захиснихзастережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»; умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.
Таким чином, оскільки положення вищезазначених нормативно-правових актів передбачають обов'язкове зазначення умов оплати у зовнішньоекономічному договорі (контракті), наявна невідповідність умов оплати товарів, які зазначені у пункті 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2016 р. №JPRP02, умовам оплати, передбаченим у специфікації до нього №2 від 01.02.2016 р., виключає можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Крім того, у відповідності до пункту 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, яке підтверджено постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 р. №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601) платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такий реквізит, як призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави). Пунктом 2.2 вищезазначеного Положення передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Таким чином, відсутність в поданому до митного оформлення банківському платіжному документі посилання на комерційний інвойс замість інвойсу, зазначеному у банківському платіжному документі від 22.02.2016р. № SAAtoAFTsnpO-6707-000001, свідчить про неавтентичність поданих до митного оформлення документів та також виключає можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.
При цьому, вищезазначені порушення не були усунуті позивачем, який відмовився надати витребувані митним органом додаткові документи у встановлений відповідачем 10-денний строк.
Крім того, декларантом при митному оформленні товару не були виконані вимоги ст. 254 Митного кодексу України щодо забезпечення перекладу з англійської мови декларації країни відправлення, необхідний для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Зокрема, згідно положень пункту 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672), правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до ст. 254 Кодексу, засвідчується шляхом вчинення напису «Перекладено вірно», з особистим підписом особи, яка здійснила переклад, печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад.
Викладені вище обставини у їх сукупності свідчать про наявність розбіжностей у документах, наданих декларантом для митного оформлення товару, а також про відсутність в цих документах всіх відомостей, необхідних для застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору, та неусунення вказаних розбіжностей під час консультацій з митним органом (відмова у наданні додаткових документів), свідчить про наявність у відповідача передбачених законом підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу визначення вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
При цьому, суд враховує, що при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товару відповідач керувався раніше визначеною органом доходів і зборів митною вартістю товару у співвіднесених обсягах за МД № 500060001/2016/003035 від 01.04.2016 р. на рівні 0,3730 дол. США за 1 кг, що не суперечить вимогам ст. 57 МКУ.
Таким чином, підстави для скасування рішення Одеської митниці ДФС № 500060001/2016/610021/2 про коригування митної вартості товарів від 01.04.2016 р., та картки відмови у прийнятті митної декларації № 500060001/2016/00061 від 01.04.2016 р. - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст.128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому
провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_2