18 листопада 2016 р. Справа № 804/4076/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (правонаступник Криворізької центральної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Криворізької центральної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 7430-15 від 27.06.2014р., № 7452-15 від 27.06.2014р., № 101-15 від 15.04.2015р., №102-15 від 15.04.2015р.
Представник позивача позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій податкового органу. Так, представник позивача зазначив, що винесені відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, мотивуючи тим, що контролюючим органом здійснено самостійне розрахування нормативно грошової оцінки земельної ділянки позивача, що призвело до неправильного визначення грошового зобов'язання ОСОБА_5 з нарахуванням земельного податку. Окрім того, представник позивача зауважив, що Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області, як суб'єктом владних повноважень здійснено нарахування податку на підставі документів, які не передбачені чинним законодавством.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.
Позиція відповідача аргументована правомірністю дій податкового органу. Так, представник відповідача зазначила, що нарахування ОСОБА_5 податкових зобов'язань з плати за землю здійснювалось контролюючим органом у відповідності до рішення Криворізької міської ради «Про ставки податку за земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» №2088 від 26.06.2013р., а також на підставі рішення Криворізької міської ради «Про внесення змін до рішенння Криворізької міської ради №2088 від 26.06.2013р. «Про ставки податку за земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» за №2778 від 25.06.2014р., зважаючи на наявну у відповідача податкову інформацію про земельні ділянки, які перебувають у користуванні ОСОБА_5 На думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровської області правомірно та обгрунтовано.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 перебувала на податковому обліку у Криворізькій центральній об'єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Криворізька центральна ОДПІ, податковий орган, контролюючий орган), правонаступником якої на момент розгляду справи є Криворізька північна об'єднана податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
На підставі договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення ВЕХ №275543 від 10.09.2007р. (нотаріально посвідчений 10.09.2007р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за №5184) ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є власниками (спільна часткова власність, а саме: 338/1000 частини у ОСОБА_5 та 338/1000 частини у ОСОБА_7О.) 676/1000 частини приміщення, площею 497, 5кв.м. (кімнати №№5-32), розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Корнійчука, буд. 21, прим. 5.
Наведене підтверджується наданою позивачем до суду копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» №16001542 від 20.09.2007р.
Також на підставі договору купівлі-продажу ВЕО №698800 від 24.05.2005 року ОСОБА_5 придбано та належить на праві приватної власності будівля (цегляна будівля контора-їдальня А-2, загальною площею 616,3 кв.м.), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Коломійцевська, буд. 9а.
Позивач обліковувалась у Криворізькій центральній ОДПІ, зокрема, як платник земельного податку за земельні ділянки, які розсташовані за адресами: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Корнійчука, буд. 21, прим. 5 та Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Коломійцівська, буд. 9а.
Контролюючим органом у 2014-2015рр. нараховано податкові зобов'язання за користування вказанами земельними ділянками та сформовано:
-податкове повідомлення-рішення №7430-15 від 27.06.2014р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по платежу «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 15 270, 30 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №7452-15 від 27.06.2014р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по платежу «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 17 977, 50 грн.;
-податкове повідомлення-рішення №101-15 від 15.04.2015р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по платежу «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 16 515, 75грн.;
-податкове повідомлення-рішення №102-15 від 15.04.2015р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання по платежу «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 19 443, 75 грн.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_8 звернувся до відповідача із запитом (вх.№р-2/з від 11.01.2016р.), у відповідь на який позивачем отримано лист Криворізької центральної ОДПІ за вих. №1823/10/04/81-23 від 05.02.2016р.
Зі змісту листа відповідача вбачається, що нарахування ОСОБА_5 грошових зобов'язань по платежу «земельний податок з фізичних осіб» за податковими повідомленнями-рішенням № 7430-15 від 27.06.2014р., № 7452-15 від 27.06.2014р., № 101-15 від 15.04.2015р., №102-15 від 15.04.2015р. відбулось на підставі відомостей у довідках КБ ДОР «КБТІ» №3499-ю від 28.09.2015р. та №83923 від 14.11.2007р.
ОСОБА_5 звернулась до податкового органу із заявою про надання інформації (вз. №10/ЗПІ від 30.05.2016р.), у відповідь на яку Криворізькою центральною ОДПІ направлено позивачу лист за вих. №10122/10/04-81-13-03-13 від 30.05.2016р.
Даним листом податковий орган повідомив позивача, що нарахування ОСОБА_5 податкових зобов'язань з плати за землю здійснювалось контролюючим органом у відповідності до рішення Криворізької міської ради «Про ставки податку за земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» №2088 від 26.06.2013р., а також на підставі рішення Криворізької міської ради «Про внесення змін до рішенння Криворізької міської ради №2088 від 26.06.2013р. «Про ставки податку за земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» за №2778 від 25.06.2014р., зважаючи на наявну у відповідача податкову інформацію про земельні ділянки, які перебувають у користуванні ОСОБА_5
Правомірність податкових повідомлень-рішень Криворізької центральної ОДПІ за № 7430-15 від 27.06.2014р., № 7452-15 від 27.06.2014р., № 101-15 від 15.04.2015р., №102-15 від 15.04.2015р., є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Згідно з п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктів 286.5 та 286.6 ст.286 Податкового кодексу України - нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
- у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
- пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
- пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України - при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Наведені норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільною кодексу України - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, позивачі є платниками земельного податку з земельних ділянок, на яких розташовані належні їм на праві власності частини нежилих приміщень.
Так, положеннями п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України - базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" № 1378-IV від 11.12.2003р. - нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" № 1378-IV від 11.12.2003р. передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Порядок проведення нормативно грошової оцінки визначається Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 року "Про порядок нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".
Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.
У відповідності до п. 23.1 ст. 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визначаються конкретні вартісні фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
У відповідності до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», який статтею 20 закріпив статус відомостей Державного земельного кадастру визначив його відомості офіційними. Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закону України. Відповідно до приписів названої статті відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Згідно підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру,на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у п. 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку.
Таким чином, з огляду на викладені вище норми законодавства, суд зазначає, що документом, що підтверджує базу оподаткування при нарахуванні земельного податку та відповідає вимогам ст. 23 Податкового кодексу України є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд доходить до висновку, що у даному випадку визначення земельного податку, виходячи з орієнтовних показників нормативно грошової оцінки земельних ділянок по місту Дніпропетровську не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам статті 23 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкту оподаткування.
Водночас, як вбачається із листа Криворізької центральної ОДПІ за вих. №1823/10/04/81-23 від 05.02.2016р. нарахування ОСОБА_5 грошових зобов'язань по платежу «земельний податок з фізичних осіб» за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням відбулось на підставі відомостей у довідках КБ ДОР «КБТІ» №3499-ю від 28.09.2015р. та №83923 від 14.11.2007р.
При цьому, слід зауважити, що довідки КБ ДОР «КБТІ» №3499-ю від 28.09.2015р. та №83923 від 14.11.2007р. не є належними та допустимими доказами проведених контролюючим органом розрахунків податкових зобов'язань позивача по сплаті земельного податку в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є законодавчо встановленим документом про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, внаслідок чого, інформація, викладена в цьому листі не може бути використана відповідачем при здійсненні розрахунку земельного податку.
Отже суд зазначає, що визначення земельного податку, виходячи з самостійно розрахованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки без отримання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку не відповідає законодавчо встановленому порядку визначення розміру земельного податку, а також приписам ст. 23 Податкового кодексу України.
Доказів звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з запитом щодо надання витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок відповідачем до суду не надано.
Окрім того, при здійсненні відповідачем розрахунку земельного податку податковим органом, невірно визначено площу земельних ділянок, зважаючи на таке.
Так, зокрема, згідно договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення ВЕХ №275543 від 10.09.2007р. ОСОБА_5 є власником лише 338/1000 частки приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг вул. Корнійчука 21 (кімнати 5-32), тобто позивач володіє приміщенням площею 248,75 кв.м.
Зважаючи на викладене, у відповідності до п.286.6 Податкового кодексу України, податок за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Однак, з розрахунків податкового органу вбачається, що площа земельної ділянки взята в розмірі 722 кв.м., тобто не пропорційно тій частині площі приміщення, яка перебуває у власності позивача.
Стосовно нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою м. Кривий Ріг вул. Коломійцівська 9а необхідно зазначати, що податковим органом також зроблено розрахунок, який суперечить договору купівлі-продажу ВЕО №698800 від 24.05.2005 року та технічній документації, а саме: згідно даного договору, ОСОБА_5 є власником двоповерхової будівлі загальною площею 616,3 кв..м., тобто площа ділянки на якій розташована будівля-складає 308,15 кв.м., проте податковим органом безпідставно визначено площу для розрахунку земельного податку - 850 кв.м.
Вищенаведене свідчить про те, що відповідачем невірно визначено суми грошового зобов'язання позивача по земельного податку та здійснено розрахунок на підставі документів, які не передбачені чинним законодавством.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаних вище норм законодавства та встановлених судом обставин справи, суд вважає, що нарахування земельного податку відповідачем здійснено без відповідного врахування частини площі будівлі та прибудинкових територій, що знаходиться в користуванні кожного з позивачів, при цьому відповідач при нарахуванні земельного податку не використовував нормативну грошову оцінку земельних ділянок (базу оподаткування), а відтак відсутні підстави вважати, що земельний податок нарахований позивачам вірно.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_5 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Криворізької центральної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 7430-15 від 27.06.2014р., № 7452-15 від 27.06.2014р., № 101-15 від 15.04.2015р., №102-15 від 15.04.2015р.
Стягнути на користь ОСОБА_5 (НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області судові витрати в сумі 692, 08 грн. (шістсот дев'яносто дві гривні вісім копійок).
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 листопада 2016 року
Суддя ОСОБА_1