465/2931/17
Іменем України
29.06.2017 року м.Львів
Франківський районний суду м.Львова, в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьніковій К.В.
розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в м.Львові адміністративну справу ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
встановив:
22 травня 2017 року позивачка звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, в якому просить: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова щодо не нарахування і невиплати щомісячно надбавки до пенсії як примусово переселеному члену сім'ї реабілітованого громадянина, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27 лютого 2012 року; Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1, як примусово переселеному члену сім'ї у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум починаючи з 27 лютого 2012 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду в франківському районі м.Львова як пенсіонер за віком. Згідно з довідкою про реабілітацію №4/5-І6353 від 31 березня 1992 року, позивачку було визнано, як члена сім'ї репресованої з політичних мотивів родини на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 року. У відповідності до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачці передбачена надбавка до пенсії в розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком. Однак, позивачці нараховують лише доплату в розмірі 43,52 грн., як встановлено п.2 ч.4 Постанови Кабінету Міністрів України «про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 р. №654.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила. В свої письмових запереченнях вказує, на те, що позивачка не зверталася до управління Пенсійного фонду України м.Львова з приводу ненарахування до пенсії підвищення на 25 % мінімальної пенсії за віком.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є реабілітованою на підставі ст.3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», що стверджується довідкою №4/5-16356 від 31.03.1992 року Інформаційного центру Управління внутрішніх справ Львівської області МВС України.
Відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У той же час, підпунктом 2 пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.
Відповідно до вимог ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимогст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Так, статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.1ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р., прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно з ст. 28 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Згідно із вимогами ч.1ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене уст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654та пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України " Про пенсійне забезпечення "як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Відтак, суд вважає, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008р. №654, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як репресованій особі із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.
Також, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі, так як за відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Відтак, з врахуванням положень ст. 99 КАС України суд вважає обґрунтованими позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як реабілітованій особі відповідно до п. «г» ч.1ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.11.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати норми ст.ст.99,100 КАС України до вимог, які заявлені позивачем за межами строку звернення до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до вимогст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із вимогамист.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Беручи до уваги, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії поданий після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, який в даному випадку слід обчислювати з дня подачі позову до суду, тобто з 22.05.2017 р., з позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними, тому позов в частині виплати підвищення до пенсії за період, що виходить за межі позовної давності, слід відмовити.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Однак, норми ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки стосуються нарахованих та не виплачених сум пенсій, а в даному випадку спірним є питання нарахування і виплати пенсії пенсійним органом.
Відтак, необхідно застосувати норми ст. ст.99,100 КАС України та відмовити в позові за вказаний вище період.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.2,6,8,9-11,69-71,159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст.77, 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова щодо не нарахування і невиплати щомісячно надбавки до пенсії як примусово переселеному члену сім'ї реабілітованого громадянина, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22 листопада 2016 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1, як примусово переселеному члену сім'ї у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум починаючи з 22 листопада 2016 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м.Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ванівський Ю.М.