Справа №442/2339/17
Провадження №2/442/1213/2017
15 червня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,
за участю секретаря судового засідання - Бучок М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, -
До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулося ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з останнього на його користь завдану майнову шкоду у розмірі 24 063,57 грн та витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування позову посилається на те, що між ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування іноземних транспортних засобів серії АМ № 090784 від 16.09.2014, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме : автомобіля „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 22.04.2015 у Львівській області на автодорозі Дрогобич-Львів в населеному пункті с. Рудники Миколаївського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_2, автомобіля „FIAT DUCATO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_3, та автомобіля „VOLKSWAGEN PASSAT”, державний реєстраційний номер RP 54849, під управлінням відповідача - ОСОБА_1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПрАТ СК „ПЗУ Україна” автомобіль. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.06.2015 провадження у справі відносно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим, судом було встановлено, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.В той же час, сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності. Довідкою Миколаївського РВ ГУ МВС України в Львівській області № 4865 від 27.04.2015 встановлено, що в результаті ДТП, яке мала місце 22.04.2015, уламками було пошкоджено автомобіль „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, саме ушкоджень зазнало праве та ліве крило, бампер, капот, дах, радіаторна решітка та ліва фара.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної безпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
Разом з тим, відповідно до рахунку № АР00010044 від 28.04.2015 та рахунку № АО30330 від 28.04.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 36 605,50 грн. Відповідно до Звіту № РZU/753/15 від 29.04.2015 року вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого застрахованого транспортного засобу становить 37 451,16 грн. Згідно умов договору страхування ПрАТ СК „ПЗУ Україна” виплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 24 063,57 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ СК „ПЗУ Україна” у відповідності до ст. 25 Закону України „Про страхування” на підставі заяви Страхувальника про настання страхового випадку від 23.04.2015, страхового акту № UА2015042200001/L01/03 від 25.06.2015. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 33699 від 26.06.2015. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у ПрАТ „СК „ПЗУ Україна” виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в розмірі 24 063,57 гривень. Разом з тим, відсутня інформація стосовно того чи була забезпечена полісом цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП. 29.11.2016. Відповідачу було направлено запит про надання інформації (вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди від 29.11.2016), з метою отримання відомостей стосовно того чи була забезпечена цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП. Даний запит було отримано відповідачем 03.12.2016, однак, по сьогоднішній день відповідь не було надано. Вважає, що незалежно від того чи була забезпечена цивільно-правова відповідальність особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди за полісом, страховик після виплати страхового відшкодування має право пред'явити позов про відшкодування завданої майнової шкоди безпосередньо до особи винної в настанні ДТП.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог, щодо ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. За таких обставин суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.04.2015 о 07:30 год. ОСОБА_1 у Львівської області, Миколаївського району, на автодорозі Турка-Пісочна 95 км=700, керуючи автомобілем „VOLKSWAGEN PASSAT”, державний номерний знак RP 54849, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху де вчинив зіткнення з автомобілем „FIAT DUCATO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, результаті дтп транспортні засоби пошкоджено та за подіяно матеріальні збитки.Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.06.2015, № 442/3851/15-п провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з пропущенням строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст. 38 КУпАП.
З довідки Миколаївського РВ ГУ МВС України в Львівській області № 4865 від 27.04.2015 вбачається, що в результаті ДТП, яке мала місце 22.04.2015, уламками було пошкоджено автомобіль „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, саме ушкоджень зазнало праве та ліве крило, бампер, капот, дах, радіаторна решітка та ліва фара.
Поряд з тим, на автомобіль марки „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 16.09.2014 укладено договір добровільного страхування іноземних транспортних засобів серії АМ № 090784 від 16.09.2014, за яким (страховик) ПАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна” застрахувала майнові інтереси (страхувальника) ОСОБА_2, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу. Згідно заяви „АвтоКаско” № справи UA2015042200001 від 22.04.2015 зафіксовано настання страхового випадку по договору страхування.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з рахунку № АР00010044 від 28.04.2015 та рахунку № АО30330 від 28.04.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля „VOLKSWAGEN TIGUAN”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 36 605, 50 грн.
Відповідно до Звіту № РZU/753/15, замовником якого є ПрАТ „ СК ПЗУ Україна” про оцінку вартості (розміру) збитків спричинених пошкодженням КТЗ від 29.04.2015, вартість відновлювального ремонту матеріального збитку завданого власнику пошкодженого застрахованого транспортного засобу ОСОБА_2 становить 37 451,16 грн (включаючи ПДВ на запасні частини).
На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 16.09.2014 ПрАТ СК „ПЗУ Україна” виплатило страхувальнику ОСОБА_2В суму страхового відшкодування в розмірі 24 063, 57 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ „ СК ПЗУ Україна” у відповідності до ст. 25 Закону України „Про страхування” на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку від 23.04.2015, страхового акту № UА2015042200001/L01/03 від 25.06.2015.
Факт виплати підтверджується платіжним дорученням № 33699 від 26.06.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи , з матеріалів справи відсутня інформація стосовно того, чи була забезпечена полісом цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП. 29.11.2016. ОСОБА_1 було направлено запит про надання інформації (вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди від 29.11.2016, з метою отримання відомостей стосовно того чи була забезпечена цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП. Даний запит було отримано відповідачем 03.12.2016, однак, відповідь не було надано.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Підпунктом „а” підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Звертаючись з даним позовом до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позивач заявив до стягнення з відповідача 24 063,57 грн в порядку регресу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови:
1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим.
2. Регрес має місце після припиненні зобов'язання з відшкодування шкоди.
Правові відносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації (перехід до страховика, який виплатив страхувальнику компенсацію за завдану шкоду, права вимоги до винної особи. При чому такий перехід права вимоги - заміна кредитора у зобов'язанні відбувається на підставі закону, а не договору) регулюються наступними правовими нормами.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки:
1. Страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди.
2. У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.
Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування”) слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а не ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач - ПрАТ СК „ПЗУ Україна”, виплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 на ремонт на підставі страхового акту № UА2015042200001/L01/03 від 25.06.2015 отримало право регресу до відповідача - ОСОБА_1
Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року зі справи № 3-303гс15 (№ 910/22731/14).
Відтак, згідно вимоги ПрАТ СК „ПЗУ Україна” від 29.11.2016 вбачається, що останнє звернулося з такою до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди, оскільки ПрАТ СК „ПЗУ Україна” здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 24 063,57 грн після настання страхового випадку. Крім того, страховик просив відповідача надати йому копії документів, які б підтверджували, що його відповідальність на момент настання ДТП була забезпечена полісом. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відомо, що вимогу ПрАТ СК „ПЗУ Україна” відповідач отримав 03.12.2016.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у добровільному порядку затрати по виплаті страхового відшкодування не відшкодував та не надав копій документів, що підтверджують, що цивільно-правова відповідальність на момент настання ДТП була забезпечена полісом.
Таким чином, суд приходить до висновків, що ПрАТ СК „ПЗУ Україна”має всі законні підстави для подання регресного позову до відповідача про стягнення страхового відшкодування.
Відповідно до змісту ст. ст. 10-11, 58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З врахуванням того, що відповідач, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи, не надав суду жодних заперечень проти позову, суд розглядає справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Таким чином, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, вина відповідача доведена, та оскільки настала його цивільно-правова відповідальність, такий зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду - особі, яка відшкодувала таку, тобто позивачу.
Поряд з цим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 600 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 169,179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (82160, Львівська обл., Дрогобицький р-н, смт Меденичі, вул. Б. Хмельницького, 84, ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, п/р 26500032706901 в АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 20782312) суму страхового відшкодування в розмірі 24 063 (двадцять чотири тисячі шістдесят три) грн 57 к. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя Ю.С. Кучаковський