Справа №2-а-2468/09 р.р.
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13 листопада 2009 р. м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді : Коваленко А.В.
при секретарі Гапоненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов,ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про здійснення перерахування і виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки, згідно ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року),
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (надалі -Відповідач ) про зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки відповідно до ст.. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року) . В судовому засіданні змінив позовні вимоги і просив суд визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області та зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки, як інваліду 2-ї групи, згідно ст.. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»
Позовні вимоги мотивовані тим, що розміри виплачених Позивачу суми виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007,2008.2009 роки занижені та не відповідають вимогам чинного законодавства , чим порушують права Позивача, які гарантовані Законом України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року) . Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась внаслідок неправомірних дій відповідачів, повинна бути відшкодована ними в повному обсязі.
В судовому засіданні Позивачем було зазначено, що відмова Відповідача в проведенні перерахунку недоплачених сум є неправомірною та такою, що не грунтується на вимогах Закону України « Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року) .
Представник Відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, зазначивши, що, Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області як орган виконавчої влади керується в своїй роботі чинними нормативно-правовими актами та діяв в межах правового поля, а тому законних підстав для виплати суми різниці щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за період 2007-2009 роки, оскільки виплата зазначених видів допомог проведена Позивачу в березні, лютому та вересні місяці відповідно 2007,2008 та 2009 років у відповідності з чинним законодавством шляхом перерахування на особовий рахунок отримання пенсій.
Також представник Відповідача в судовому засіданні посилався на пропущення Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів в частині позовних вимог за 2007 та 2008 роки.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :
Відповідно до посвідчення серії А № 100218 від 18 травня 2001 року та вкладки до нього серії А № 616352 від 30 травня 2007 року ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , даний факт визнано відповідачем.
Відповідно до посвідчення Серії В-1 № 004058 від 03 травня 2007 року, ОСОБА_1, являється інвалідом 2-ї групи.
Позивач звертався до відповідача заявою, щодо здійснення перерахунку щорічної разової допомоги на оздоровлення , відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , але відповідач відмовив йому.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам 2-ї групи повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, суд вважає, що
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік в березні 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, тобто дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися, не поширюється, а тому позовні вимоги щодо стягнення одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог за 2008 рік суд вважає необхідним зазначити, що дію положень Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вирішено визнати такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2008 рік в лютому 2008 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, тобто дію рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року на правовідносини, що вже відбулися, не поширюється, а тому позовні вимоги щодо стягнення одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік не підлягають задоволенню.
Щодо виплати одноразової щорічної грошової допомоги за 2009 рік, суд вважає необхідним зазначити, що дію положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489-V зупинено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI ст.48 викладено в наступній редакції : "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р., яким визнано неконституційним положення п.13 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік та Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вирішено визнати такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до частини 3 статті 150 ОСОБА_2 України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.
Враховуючи те, що Позивач є особою, яка є інвалідом війни 2 групи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які є ветеранами війни, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Відповідно до частини 2 статті 3 ОСОБА_2 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 ОСОБА_2 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.
Відповідно до положень статті 21 ОСОБА_2 України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Суд ще раз звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 ОСОБА_2 України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.
Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі ОСОБА_2 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007року №8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_2 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_2 України і чинними законами прав і свобод (абз.1п.19).
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу .
На підставі вище викладеного суд вважає, що відповідач при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік повинен керуватися ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року) , а не Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» так як Закон має вищу юридичну силу.
За таких обставин суд не вважає заслуговуючою на увагу позицію відповідача про відсутність правових підстав задовольнити вимоги позивача, а тому, враховуючи фактично отриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік позивачем ОСОБА_1 у розмірі 120 грн., нараховану відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року , суд вважає необхідним зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1П разову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 рік, як інваліду війни 2-ї групи, в розмірі 5-ми мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року).
Одночасно слід звернути увагу позивача, що відповідно до ст. 152 ОСОБА_2 України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Оскільки у зв'язку з ухваленням Верховною Радою України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , відповідні положення якого визнані неконституційними, позивач має право на отримання у зв'язку з цим матеріальної шкоди, яка полягає у неодержанні соціальної гарантії у розмірі, передбаченому базовим Законом, вимоги про стягнення якої підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягає на відмові в частині задоволення позовних вимог за 2007,2008 роки, також і з цієї підстави.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та ст.ст.3,6,8,19,21,22,95 ОСОБА_2 України, ст.2ч.3, ст.13ч.5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993року,ст. 38 Бюджетного Кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 18, 69-71, 99, 100, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині недонарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, як інваліду 2-ї групи, в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року).
В задоволенні решти вимог позивачу ОСОБА_1 відмовити .
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі апеляційна скарга на постанову суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5ст.186 КАС України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,
Суддя Коваленко А.В
Справа № 2-а-2468/09 р.
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
( вступна та резолютивна частини)
13 листопада 2009 р. м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді : Коваленко А.В.
при секретарі Гапоненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов,ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання неправомірними дій та здійснення нарахування і виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007,2008,2009 роки, згідно ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року),
Відповідно до ст. 160 КАС України суд вважає за можливе відкласти складення постанови в повному обсязі до 16 .11.2009 року.
На підставі викладеного та ст.ст.3,6,8,19,21,22,95 ОСОБА_2 України, згідно ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року) ,ст. 38 Бюджетного Кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 18, 69-71, 99, 100, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині недонарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, як інваліду 2-ї групи, в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (№ 796-11 від 28.02.1991 року).
В задоволенні решти вимог позивачу ОСОБА_1 відмовити .
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі апеляційна скарга на постанову суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5ст.186 КАС України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,
Суддя Коваленко А.В.