22.06.2017 Справа № 904/5700/17
За позовом Петриківського районного центру зайнятості, смт. Петриківка, Дніпропетровська область
до Селянського (фермерського) господарства "ЗОРЯ", смт. Петриківка, Дніпропетровська область
про стягнення 330 377,09 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача ОСОБА_1, заступник директора витяг з наказу № 18-ос від 24.02.17р.
ОСОБА_2, довіреність № 2 від 01.03.17р.
від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 5 від 01.02.17р.
Суть спору:
Петриківський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "ЗОРЯ" (далі - відповідач) про стягнення 330 377,09 грн. - матеріальної шкоди (збитків) та витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 р. по справі № 904/5700/17 порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2017 р.
В судових засіданнях 06.06.2017 р. та 20.06.2017 р. оголошено перерву до 20.06.2017 р. та до 22.06.2017 р.
Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, до суду надав заяву про застосування строку позовної давності.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
28.08.2006 р. між Петриківським районним центром зайнятості та Селянським (фермерським) господарством "ЗОРЯ" укладений Договір № 0050 про працевлаштування безробітного ОСОБА_4 з надання дотації (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідач працевлаштовує на постійну роботу за направленням Петриківського РЦЗ безробітного ОСОБА_4, а центр зайнятості надає додатцію на створення додаткового робочого місця для працевлаштування безробітного у розмірі витрат на заробітну плату особи, прийнятої за направленням державної служби зайнятості.
На виконання постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 р. по матеріалах кримінальної справи, на підставі направлення від 16.03.2012 р. № 378-12, провідним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у соціальній сфері та культури ДФІ в Дніпропетровській області ОСОБА_5 проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Петриківського районного центру зайнятості за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2006 р. та з 01.01.2007 р. по 01.01.2009 р. відповідно до питань програми ревізії, які погоджено із слідчим прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 Ревізія проводилася з 19.03.2012 р. по 06.04.2012 р. (акт від 06.04.2012 р. № 04-19-32).
В ході перевірки ДФІ в Дніпропетровській області встановлено факт порушення пунктів 7 158 Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 р. № 1 (далі - Порядок №1), в частині допущення роботодавцем - СФ "ЗОРЯ", звільнення безробітного ОСОБА_4, працевлаштованого шляхом надання дотації до СФГ "ЗОРЯ" по Договору № 0050 від 28.08.2006 р. за угодою сторін 31.01.2008 р., до закінчення двох років з дня працевлаштування та не повідомлення про це центру зайнятості. Як наслідок Петриківський РЦЗ продовжував працевлаштовувати до СФГ "ЗОРЯ" безробітних шляхом надання дотації роботодавцю і після звільнення з підприємства ОСОБА_4 (список договорів про працевлаштуванню безробітного з наданням дотації, укладених між позивачем та відповідачем протягом лютого 2008 року - лютого 2010 року зазначений у Додатку № 6).
Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Петриківського РЦЗ склала 355 920,12 грн. (в т.ч. за 2008 рік - 176 805,75 грн., за 2009 рік - 150 438,55 грн.; - 2010 рік - 3132,77 грн.; за ОСОБА_4 - 25 543,05 грн.)
Також, пунктом 2.3.5. Договору роботодавець зобов'язаний інформувати центр зайнятості протягом 5 днів про зміну обставин, які суттєво впливають на умови Договору.
Проте відповідачем після звільнення 31.01.2008 р. ОСОБА_4, попри вимогу Договору № 0050, не повідомило Петриківський РЦЗ про цей факт, наслідком якого стало би припинення виплати дотації до Договору № 050 та укладення подальших договорів про працевлаштування безробітних до відповідача з наданням дотації, що в свою чергу унеможливило би завдання матеріальної шкоди (збитків) державі в особі зайнятості в сумі 355 920,12 грн.
На теперішній час, відповідачем не сплачено суму матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 330 377,09 грн., що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, згідно із частинами третьою, четвертою ст.. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У Постанові від 22.02.2017 р. № 6-17ц17 Верховного Суду України наголошено, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", які містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових права, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у пункті 4.4.2. визначено, що за зміст ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону , зокрема, ст.ст. 54, 56,57 Господарського процесуального кодексу України. Тому, якщо господарським судом відмовлено у прийнятті позовної заяви (ст.. 62 ГПК України), або її повернуто (ст. 63 ГПК України, то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.)
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.05.2014 р. № 3-23гс14).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач довідався (знав) про звільнення ОСОБА_4 31.01.2008 за згодою сторін з відповідачем, а саме:
- 01.02.2008 р. коли отримав лист голови СФГ "ЗОРЯ" від 01.02.2008 року та копію наказу № 8-к від 31.01.2008 року про звільнення ОСОБА_4 за згодою сторін;
- 12.03.2008 року коли ОСОБА_4 звернувся до Петриківського РЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного, надавши свою трудову книжку із записом про звільнення 31.01.ю2008 р. із СФГ "ЗОРЯ"; коли наказом від 19.03.2008 року директор Петриківського РЦЗ надала ОСОБА_4 статусу безробітного, про що здійснено запис до цього трудової книжки № 27;
- 31.03.2008 р., коли спеціалісти Петриківського РЦЗ здійснювали перевірку у СФГ "ЗОРЯ" за результатами якої склали акт № 22 від 31.03.2008 р.;
- 23.06.2008 року, коли комісія вирішувала питання направлення ОСОБА_4 для працевлаштування до СФГ "ЗОРЯ" з наданням дотації;
- 01.12.2008 року, коли голова СФГ "ЗОРЯ" ОСОБА_7 ще раз подав до Петриківського РЦЗ копію наказу № 8-к про звільнення ОСОБА_4 31.01.2008 р. за згодою сторін.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що строк, у межах якого позивач міг звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, сплив, суд вважає за необхідне відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судовий збір покласти на позивача.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 27 " червня 2017 р.
Повне рішення складено 23.06.2017