Ухвала
іменем україни
19 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Фаловської І.М., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи: ОСОБА_5, Управління державної казначейської служби України у Тальнівському районі Черкаської області, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 вересня 1992 року вона була призначена на посаду бухгалтера відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області. Наказом відповідача № 139-к/тм від 30 червня 2015 року позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, а наказом № 141-к/тм від 30 червня 2015 року внесено зміни, яким вирішено звільнити її за прогули без поважних причин після закриття листка непрацездатності. Наказом № 142-к/тм від 07 липня 2015 року ОСОБА_4звільнено за прогули без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки адміністрацією створено нестерпні умови і в результаті психологічного тиску вона була дуже схвильована та фактично перебувала у стресовому стані. 22 червня 2015 року позивач за станом здоров'я не змогла вийти на роботу, про що попередила адміністрацію по телефону. 23 червня 2015 року позивач особисто звернулася до сімейного лікаря, а згодом до лікарської комісії. Проте, відповідачем зроблено висновок, що ОСОБА_4, без поважних причин була відсутня на робочому місці 22 та 23 червня 2015 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати незаконними наказ № 139-к/тм від 30 червня 2015 року, наказ № 141-к/тм від 30 червня 2015 року, наказ № 142-к/тм від 07 липня 2015 року; поновити її на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області; стягнути з відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 07 липня 2015 року по 05 жовтня 2016 року у розмірі 47 194,38 грн.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 08 вересня 1992 року призначена на посаду бухгалтера відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області.
Наказом № 70-к/тм від 19 червня 2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_4» відповідно до ст. 147 КЗпП України, а саме: за систематичні запізнення на роботу та недобросовісне виконання посадових обов'язків, ОСОБА_4 оголошено догану за порушення трудової дисципліни.
Судом також встановлено, що 19 червня 2015 року мало місце порушення позивачем покладних на неї обов'язків, а саме ненадання у визначений строк інвентаризаційних та інших документів на її ділянці роботи, необхідних для забезпечення проведення ревізії у відділі. Керівництво відділу дійшло висновку, що позивача слід притягнути до дисциплінарної відповідальності, оскільки в її діях мало місце недобросовісне виконання посадових обов'язків, порушення трудової дисципліни, що потягло негативні наслідки для роботи відділу освіти, порушені строки проведення ревізії.
Відповідно до доповідної головного бухгалтера ОСОБА_6 від 22 червня 2015 року бухгалтер ОСОБА_4 22 червня 2015 року не з'явилася на своєму робочому місці, нікого про це не повідомивши, на дзвінки не відповідає, надати всі необхідні документи та інвентаризаційні описи по школах працівникам держфінінспекції немає можливості, так як ОСОБА_4 забрала їх з робочого місця, чим перевищила свої службові обов'язки.
Відповідно до листа Тальнівської центральної районної лікарні Черкаської області від 21 жовтня 2015 року за № 11540-с 22 червня 2015 року о 10.00 год. був отриманий виклик по телефону до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. При відвідуванні лікарем загальної практики сімейної медицини ОСОБА_7 22.06.2015 року квартира за вказаною адресою була закрита.
Наказом відповідача № 139-к/тр від 30 червня 2015 року визнано для ОСОБА_4, бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, робочі дні 22 червня 2015 року та 23 червня 2015 року днями прогулів без поважних причин. Пунктом 5 вказаного наказу зазначено: «Звільнити ОСОБА_4, бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти райдержадміністрації, за прогули без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України».
Наказом № 141-к/тр від 30 червня 2015 року внесено зміни у наказ № 139-к/тр від 30 червня 2015 року, зокрема, пункти 5 і 6 даного наказу викладені в наступній редакції: «Звільнити ОСОБА_4, бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти РДА, за прогули без поважних причин, згідно з п. 4 ст.40 КЗпП України. Датою звільнення та останнім днем роботи ОСОБА_4 вважати перший робочий день, після закриття листка непрацездатності».
Наказом № 142-к/тр від 07 липня 2015 року, виданого начальником відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_4 звільнено за прогули без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України. Датою звільнення та остаточним днем роботи ОСОБА_4 визначено 07 липня 2015 року.
За змістом ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Правила ст. 40 КЗпП попереджають про неможливість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано листок непрацездатності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до висновків, які викладені у довідці про результати комісійної перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_4, 22 червня 2015 року ОСОБА_4 не була оглянута лікарями поліклінічного відділення Тальнівської центральної районної лікарні Черкаської області, оскільки відповідно до пояснювальних записок лікарів вказаного закладу та записів у первинній обліковій медичній документації, при відвідуванні 22 червня 2015 року лікарем загальної практики-сімейної медицини пацієнтки вдома вона була відсутня та до поліклінічного відділення лікарні 22 червня 2015 року не зверталась.
Після комісійного огляду 23 червня 2015 року позивачу було видано довідку про те, що вона була оглянута о 14.05 год. та підстав для тимчасової непрацездатності на момент огляду немає.
Протягом дня 23 червня 2015 року ОСОБА_4 на робочому місці не з'являлася ні до відвідування лікарні, ні після.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 22 і 23 червня 2015 року була відсутня на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що є підставою для звільнення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Судом першої інстанції, повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.
Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: І.М. Фаловська
В.С.Висоцька
О.С.Ткачук