Ухвала
іменем україни
08 червня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року,
У лютому 2010 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 24 травня 2007 року у розмірі 2 млн 400 тис. грн, що еквівалентно 300 тис. доларів США за курсом НБУ станом на 04 лютого 2010 року, суму боргу за договором позики від 25 травня 2007 року у розмірі 320 тис. грн, що еквівалентно 40 тис. доларів США за курсом НБУ станом на 04 лютого 2010 року, 3% річних у розмірі 184 661 грн 92 коп.
06 червня 2016 року представник ОСОБА_4 надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4: суму боргу за договором позики від 24 травня 2007 року у розмірі 686 492,67 доларів США, що станом на 03 червня 2016 року еквівалентно 17 197 469 грн 98 коп.; суму боргу за договором позики від 25 травня 2007 року у розмірі 91 520,75 доларів США, що станом на 03 червня 2016 року еквівалентно 2 292 705 грн 25 коп.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 890 грн; витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 900 грн 48 коп., посилаючись на наступні обставини.
Згідно з розпискою від 24 травня 2007 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300 тис. доларів США.
Відповідно до розписки від 25 травня 2007 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 40 тис. доларів США.
Указаними розписками встановлено, що ОСОБА_5 зобов'язаний повернути ОСОБА_4 грошові кошти до жовтня 2007 року, проте у зазначений термін ОСОБА_5 гроші не повернув.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 24 травня 2007 року у розмірі 686 492,67 доларів США, що станом на 03 червня 2016 року становить 17 197 469 грн 98 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 25 травня 2007 року у розмірі 91 520,75 доларів США, що станом на 03 червня 2016 року становить 2 292 705 грн 25 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судом установлено, що 24 та 25 травня 2007 року ОСОБА_5 склав розписки про отримання ним від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 300 тис. доларів США та 40 тис. доларів США відповідно, які ОСОБА_5 зобов'язався повернути ОСОБА_4 до жовтня 2007 року, отже дані розписки за своїм правовим змістом є договорами позики.
Ураховуючи наявність складених ОСОБА_5 розписок, суд вважав доведеними факти передання ОСОБА_4 та отримання ОСОБА_5 грошових коштів.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 22 квітня 2016 року, рукописний текст та підпис у розписках від 24 та від 25 травня 2007 року виконані особисто ОСОБА_5
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі матеріалів справи, положень ст. ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, підстав для скасування ухвалених ними рішень не вбачає.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є.П. Євграфова
Т.Л.Ізмайлова
Г.І.Мостова