26 червня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_6, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2015 року,
У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з 1989 року проживав в квартирі № АДРЕСА_1. У серпні 2013 року йому стало відомо, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за його племінником ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 07 березня 2007 року.
Посилаючись на те, що він не мав наміру дарувати квартиру, вважаючи, що підписує заповіт, а відповідач, зловживаючи його похилим віком та довірою, навмисно ввів його в оману, просив суд на підставі ст. 230 ЦК України визнати спірний договір недійсним.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2015 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування кооперативної квартири АДРЕСА_1, укладений 07.03.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Добролежа Л.Г., за реєстровим № 1292.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 27 травня 2015 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 11 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову за безпідставністю.
У травні 2016 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_5 надійшло повідомлення, до якого додано свідоцтво про смерть
ОСОБА_4 від 20 квітня 2016 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коростеню Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області.
11 липня 2016 року до суду касаційної інстанції надійшла заява
ОСОБА_6 про залучення її до участі у справі як правонаступника ОСОБА_4
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 03 березня 2017 року залучено правонаступника позивача -
ОСОБА_4 - ОСОБА_6 до участі у справі за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири недійсним.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, правонаступником якого є
ОСОБА_6, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях відповідача умислу щодо введення позивача в оману щодо укладення спірного договору та відсутність вільного волевиявлення позивача на його вчинення, а також врахувавши, що позивачем не змінювались правові підстави позову, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області
від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області
від 09 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур О.В. Попович