У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_6, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про звернення стягнення на земельну ділянку, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2016 року, в с т а н о в и л а: У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»; банк) звернулося до суду з позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 30 серпня 2007 року між банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7) укладено кредитний договір №08/07-099 у виді поновлювальної кредитної лінії, з лімітом у розмірі 160 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,6 % річних строком до 25 серпня 2010 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 серпня 2007 року між банком та фірмою «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - фірма «ІВО+КГ у формі ТОВ») укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - ціла частка магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв. м, яка належить відповідачу на праві приватної власності на нерухоме майно і знаходиться по АДРЕСА_1. 29 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 серпня 2007 року, відповідно до якого змінено та доповнено істотні умови договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 14 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 183 275,56 доларів США, що в еквіваленті становить 2 890 475 гривень 51 копійка. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 травня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_7 за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 08/07-099 в розмірі 205 755,11 доларів США (1 624 066 гривень 20 копійок) звернуто стягнення на предмет іпотеки - цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, шляхом продажу предметаіпотеки з публічних торгів, встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Оскільки під час проведення виконавчих дій позивачу стало відомо, що приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідчила правочин щодо відчуження фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1636 га, що розташована по АДРЕСА_1, просив суд звернути стягнення на спірну земельну ділянку в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_7 в розмірі 183 275,56 доларів США, що в еквіваленті становить2 890 475 гривень 51 копійка. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову. У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірна земельна ділянка не є предметом іпотеки, оскільки за умовами договору іпотеки, його предметом є ціла частка магазину. Встановивши, що на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомості (ціла частина магазину), а тому на неї неможливо звернути стягнення, оскільки така знаходиться під приміщенням магазину та необхідна для його обслуговування, а також врахувавши невизначеність початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Статтями 213, 214 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають. Судами встановлено, що 30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ФОП ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 08/07-099 у виді поновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 160 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,6 % річних строком до 25 серпня 2010 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 серпня 2007 року між банком та фірмою «ІВО+КГ у формі ТОВ укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - ціла частка магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв. м, яка належить відповідачу на праві приватної власності на нерухоме майно і знаходиться по АДРЕСА_1. 29 січня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_7 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 серпня 2007 року, відповідно до якого змінено та доповнено істотні умови договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 травня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_7 за кредитним договором від 30 серпня 2007 року № 08/07-099 в розмірі 205 755,11 доларів США (1 624 066 гривень 20 копійок) звернуто стягнення на цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів, встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Разом з тим, як на підставу звернення до суду з даним позовом, позивач посилався на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 14 січня 2015 року утворилась заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 183 275,56 доларів США(2 890 475 гривень 51 копійка), в рахунок погашення якої просив звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,1636 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2008 року фірмою «ІВО+КГ у формі ТОВ отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1636 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Дійшовши висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції залишив поза увагою, що за змістом п. 8 договору предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1636 кв. м за адресою: АДРЕСА_1. Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2013 року між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. За змістом ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Дійшовши висновку, що земельна ділянка не є предметом іпотеки, що унеможливлює звернення стягнення на неї, суд першої інстанції не перевірив чи поширюється іпотека на земельну ділянку у випадку передачі в іпотеку об'єкта нерухомості, на якій він розташований, без зазначення про це в іпотечному договорі (чи без застереження про це в іпотечному договорі) та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Крім того, за змістом ст.39 Закону України «Про іпотеку» вразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При вирішенні спору суд першої інстанції викладеного не врахував та пославшись на відсутність доказів вартості земельної ділянки, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, не спрявши повному та всебічному з'ясуванню обставин справи відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦП України. Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Л.М. Мазур О.В. Попович Л.М. Мазур О.В. Попович