Ухвала
іменем україни
19 червня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ ЄвграфоваЄ.П.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - первинна профспілкова організація «Вільна профспілка працівників Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом, обгрунтовуючи його тим, що він з 14 квітня 2007 року працювавна посаді провідника пасажирських вагонів в ПАТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Південно-західна залізниця» виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський.
Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 26 серпня 2016 року № 1304-ос його було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 05 серпня 2016 року.
Оскільки вважав, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, просив визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2017 року,рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді провідника пасажирських вагонів відокремленого підрозділу «Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 27 серпня 2016 року.
Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 646 грн 84 коп. без урахування утримання податків та інших обов'язкових платежів та 500 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті задоволення позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ «Українська залізниця» порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишення в силі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2017 року.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Згідно із п. 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
Отже, факт тимчасової непрацездатності працівника унеможливлює виконання ним своїх трудових обов'язків з поважних причин і на законних підставах звільняє його від їх виконання та відповідальності за їх невиконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3ст. 40, ч. 2 ст. 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та ст. 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року № 6-33цс14.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що звільнення проведено під час тимчасової непрацездатності позивача, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 40, ч.ч. 1, 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку із чим визнав звільнення позивача незаконним і на підставі ч. 1 ст. 235 КЗпП України поновив його на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості і обґрунтовано стягнув компенсацію моральної шкоди.
Оскільки зазначене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи були предметом перевірки під час судового засідання та висновків суду не спростовують, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - первинна профспілкова організація «Вільна профспілка працівників Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних
і кримінальних справ Є.П.Євграфова