Справа № 127/12572/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Гриневич В.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 червня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про визнання неправомірним дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,
постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Вінниці та з 23 лютого 2000 року отримує пенсію призначену йому відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року N1789-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії.
Згідно з довідкою №11-380 вих-16 від 13 червня 2016 року, виданої прокуратурою Вінницької області, стаж прокурорсько-слідчої роботи позивача в органах прокуратури України становить 38 років 1 місяць 27 днів (а.с. 10).
Відповідно до розпорядження управління праці та соціального захисту населення по Ленінському районі м. Вінниці №138783 від 24 лютого 2000 року ОСОБА_2 з 23 лютого 2000 року призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 80% середньомісячного заробітку (а.с. 74).
Згідно з розпорядженням управління праці та соціального захисту населення по Ленінському районі м. Вінниці №138783 від 31 жовтня 2001 року з 26 липня 2001 року позивачу проведено перерахунок пенсії та визначено її розмір - 90% середньомісячного заробітку (а.с. 76).
18 травня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про перерахунок пенсії та надав довідку прокуратури Вінницької області №18/12 від 10 лютого 2016 року про те, що він працював в прокуратурі Вінницької області на посаді першого заступника прокурора Вінницької області, заробітна плата з 01 грудня 2015 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1013, становить 33400,23 грн. (а.с. 8).
Проте, управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці, повідомленням від 25 травня 2016 року, відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії (а.с 15).
Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, положеннями чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не передбачено перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач працював в органах прокуратури та набув право на пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).
Частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" підвищено посадові оклади працівників прокуратури.
Разом з тим, Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Згідно з Розділом ХІІ Прикінцевих положень Закон України "Про прокуратуру", який набув чинності 15 липня 2015 року, визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793, № 50, ст. 474; 1995 р., № 11, ст. 71, № 34, ст. 268; 2001 р., № 9, ст. 38, № 44, ст. 233; 2002 р., № 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., № 29, ст. 233, № 30, ст. 247; 2004 р., № 8, ст. 66; 2005 р., № 2, ст. 32, № 6, ст. 132, № 11, ст. 198; 2006 р., № 1, ст. 18, № 19 - 20, ст. 156; 2007 р., № 7 - 8, ст. 66, № 33, ст. 442; 2008 р., №№ 5 - 8, ст. 78, № 48, ст. 357; 2010 р., № 37, ст. 497, №№ 41 - 45, ст. 529; 2011 р., № 23, ст. 160, № 30, ст. 279; 2012 р., № 12 - 13, ст. 82; 2013 р., № 14, ст. 89, № 21, ст. 208, № 37, ст. 490, № 39, ст. 517; 2014 р., № 11, ст. 132, № 17, ст. 593, № 20 - 21, ст. 745, № 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року № 1642-VII), крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6, 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Враховуючи викладене, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.
В силу частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 червня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1Г.(окрема думка)
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5