27 червня 2017 рокуСправа № 876/9179/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву про постановлення додаткової ухвали у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний реєстратор виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів, зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів,
Позивачем 21.01.2015 року подана заява про внесення змін до виконавчого листа по даній справі в частині накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штрафу у розмірі 12180 грн. , оскільки державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження так , як виконавчий лист не відповідає вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року в задоволенні заяви - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задоволити заяву в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що суд відмовив у задоволенні заяви про внесення виправлень у виконавчий лист, не маючі на це законної підстави, грубо порушив чинне законодавство та права - записав в ухвалі, що виконавчий лист правильно оформлений відповідно до резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного суду від 24.11.2014 р., на підставі якої виданий виконавчий лист.
Покликається на те, що суд був зобов'язаний знати про те , що відповідно до п. 4. ст. 206 КАС України резолютивна частина ухвали апеляційного суду (як і суду 1-ї інстанції) не має містити реквізитів стягувача та боржника.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року у справі 2а-4069/10/0970 - залишено без змін.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2016 року касаційну скаргу задоволено та скасовано рішення першої та апеляційної інстанції і направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1, якою останній просить постановити додаткову рішення, яким стягнути на його користь 120.90 грн. (60,90 грн. судового збору та 30.0 грн. добових за перебування у м. Львові у день розгляду справи). за рахунок бюджетних асигнувань судової адміністрації Львівської області. В обґрунтування своєї заяви покликається на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2016 року касаційну скаргу задоволено та скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
ОСОБА_1 21.01.2015 року подана заява про внесення змін до виконавчого листа по даній справі в частині накладення на керівника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, відповідального за виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі №2а-4069/10/0970, штрафу у розмірі 12180 грн. , оскільки державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження так, як виконавчий лист не відповідає вимогам ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року в задоволенні заяви - відмовлено.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу якою просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задоволити заяву в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що суд відмовив у задоволенні заяви про внесення виправлень у виконавчий лист, не маючі на це законної підстави, грубо порушив чинне законодавство та права - записав в ухвалі, що виконавчий лист правильно оформлений відповідно до резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного суду від 24.11.2014 р., на підставі якої виданий виконавчий лист. Покликається на те, що суд був зобов'язаний знати про те , що відповідно до п. 4. ст. 206 КАС України резолютивна частина ухвали апеляційного суду (як і суду 1-ї інстанції) не має містити реквізитів стягувача та боржника.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року у справі 2а-4069/10/0970 - залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Судове рішення повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти судового рішення є ухвалення додаткового рішення (додаткової постанови чи ухвали).
Додаткове рішення може бути ухвалене тим судом, що ухвалив рішення в даній справі.
Додаткове судове рішення ухвалюється за наявності однієї або кількох підстав, що наведені нижче: 1) щодо якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Тобто, суд повинен вирішувати усі заявлені позовні вимоги, зокрема й ті, щодо яких сторони не подавали доказів чи пояснень. В такому разі суд в задоволенні цих вимог повинен відмовити за недоведеністю. Ухвалюючи рішення, суд повинен враховувати первісні вимоги, а також усі уточнення (доповнення або зміни) до них, які заявлялися в судовому засіданні; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Цей недолік рішення суду унеможливлює його примусове виконання. Необхідність постановлення додаткового рішення може виникнути тоді, коли суд позов задовольнив. Коли суд у позові відмовив, не виникає необхідності стягувати гроші або передавати майно; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом одночасно із прийняттям постанови. В мотивувальній частині постанови суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами. В резолютивній частині постанови зазначається, хто і на чию користь сплачує ці судові витрати. Додаткова постанова може бути ухвалена і тоді, коли суд вирішив питання про розподіл судових витрат лише частково. Додаткова постанова не може ухвалюватися на підставі додаткового поданих доказів про розмір та склад судових витрат. Так, не допускається подання документів, що підтверджують, наприклад, розмір витрат на правову допомогу, і їх включення до складу судових витрат після прийняття постанови.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 року у справі 2а-4069/10/0970 - залишено без змін, то підстав для винесення додаткового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 168, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
ОСОБА_2