29 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6875/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
В січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просила визнати дії відповідача щодо призупинення виплати їй пенсії за віком з 01.06.2015 року неправомірними; зобов'язати відповідача відновити та здійснити виплату їй призначеної пенсії за віком, починаючи з 01.06.2015 року відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії в частині вимог про зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відновити та здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.06.2015 року по 15.07.2016 року - залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком, призначеної 16.09.2011 року, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відновити та здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.07.2016 року.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, згідно ст.47 ч.1 абзац 2, тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія пункту цього закону (крім інвалідів І та ІІ групи, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії не виплачуються. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року, дії даної норми продовжено на період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визнається представником відповідача та підтверджується письмовими запереченнями на позов.
Разом з тим, позивач станом на 01 квітня 2015 року, працює на посаді судді апеляційного суду Тернопільської області. 01 квітня 2015 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» їй призупинено виплату пенсії, у зв'язку з чим позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення її виплати.
Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у виплаті призначеної пенсії, посилаючись на набрання чинності з 01 квітня 2015 року Законом України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Відповідно до положень пункту 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Згідно з вимогами п. 5 Розділу III «Прикінцеві положення» вказаного Закону у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний закон є чинним, його положення не було визнано неконституційними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 16 вересня 2011 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому позивач займає посаду судді апеляційного суду Тернопільської області, отже на останню поширюється дія Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, й щодо пенсійного забезпечення.
Разом з тим, враховуючи, що до 01 червня 2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 24.05.2016 року у справі за № 333/6710/15а, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Суд розяснив, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів. Тому з 1 червня 2015 року, особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначають, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 01.06.2015 р. має бути відновлено виплату пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність підстав для припинення її виплати, у тому числі і позивачу, починаючи з 16 липня 2016 року. Отже, дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком з 16 липня 2016 року призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є неправомірними.
Крім того, 08.06.2016 р. Конституційним Судом України прийнято рішення №4-рп/2016 (справа №1-8/2016), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VIII; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. N2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. №911-VIII; пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. N213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016було визнано неконституційною заборону виплати з 01.04.2015 р. і з 01.01.2016 р. пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, у вказаному рішенні Конституційним Судом України визначено зазначені нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Також, 20 грудня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі за № 7-рп/2016 щодо відповідності Конституції України положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399) зі змінами.
Вказаним рішенням КСУ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, зокрема: першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
З врахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання дій відповідача щодо невиплати пенсії за віком, призначеної 16 вересня 2011 року, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», неправомірними та зобов'язання відновити та здійснити виплату позивачу призначеної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16 липня 2016 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області м. Львова залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року у справі № 607/592/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4