22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6625/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 04 травня 2017 року у справі №162/331/17 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
13.04.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача в проведенні перерахунку та виплаті їй пенсії з врахуванням 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років; зобов'язати відповідача провести їй перерахунок та виплату пенсії в межах строку позовної давності відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із збільшенням її на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений мінімальний стаж роботи 15 років.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 04 травня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов'язано Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, починаючи з 14 жовтня 2016 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області 640 (шістсот сорок) гривень судових витрат.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Любешівського районного суду Волинської області від 04 травня 2017 року та повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивач уже зверталась до суду з аналогічним позовом у 2015 році. Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 02.02.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Управлінням Пенсійного фонду України в Любешівському районі подано апеляцію, за результатами розгляду якої Львівським апеляційним адміністративним судом дану постанову скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як безспірно встановлено, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії Б №105209 від 09.12.1992 року, виданим Волинською обласною державною адміністрацією.
З 05.08.2003р. позивачу було призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, передбаченим Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В силу ст. 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” або спеціальним Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Обставини справи свідчать про те, що позивач обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до п.2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.
У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в п.2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Аналіз викладеного положення Закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно абз. 2 ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Отже, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція вже висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.09.2016 року (справа №1601/12900/12).
Крім того, встановлено, 15.03.2017 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про обрання умов, норм та порядку пенсійного забезпечення відповідно до норм вказаного Закону, в тому числі проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 цього Закону.
Таким чином, оскільки позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, то її збільшення повинно проводитися згідно норм цього ж Закону.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та не бере до уваги доводи відповідача про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Як зазначено вище, відповідач посилається на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 02.02.2015 року у справі № 162/1522/14-а, якою було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії позивача із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з 25 вересня 2013 року, але не вище 75 % заробітку, відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Проте, як встановлено з інформації, наявної в Автоматизованій системі діловодства Львівського апеляційного адміністративного суду, постановою цього ж суду від 20.04.2015 року (апеляційне провадження № 876/2639/15) було скасовано зазначену постанову Любешівського районного суду Волинської області та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що дана норма ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розповсюджується лише на пенсії, призначені на підставі цього Закону. Однак, враховуючи ту обставину, що за вибором позивача призначено пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо перерахунку та виплати пенсії за стажем, згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є безпідставними.
Тобто вказаним рішенням позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з тих мотивів, що він не звертався до відповідача із заявою про одержання пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Однак, як зазначено вище, в 15.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про вибір умов пенсійного забезпечення, передбачених вказаним Законом, проте відповідач відмовив в такому, що призвело до необхідності звернення до суду за захистом своїх прав.
Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково вказав провести перерахунок та виплату пенсії позивачці відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 жовтня 2016 року, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, оскільки позивачка подала заяву про вибір умов пенсійного забезпечення, передбачених вказаним Законом 15 березня 2017 року.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області - задовольнити частково, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 04 травня 2017 року у справі №162/331/17 в частині проведення перерахунку та виплати пенсії позивачці відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 жовтня 2016 року змінити, а саме провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку з 15 березня 2017 року.
У іншій частині постанову Любешівського районного суду Волинської області від 04 травня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: О.О. Большакова
ОСОБА_3
Повний текст постанови складений 27 червня 2017 року.