26 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6999/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Обрізка І.М., Яворського І.М.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
01.03.2017 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Зеленської сільської ради Ковельського району про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, стягнення моральної шкоди.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2017 року позов задоволено частково, а саме скасовано рішення Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області № 15/13.14 від 23.12.2016 року щодо відмови наданні дозволу на складання проекту землеустрою на відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зобов'язано відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_2 В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив таку, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги тієї обставини, що вільна площа земель відповідача складає 10 га., а тому останній зобов'язаний надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в межах території села.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 27.10.2016р. та повторно 15.11.2016р. звернувся з заявою до сільського голови Зеленської сільської ради, в якій просив надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с. Воля-Ковельська Ковельського району Волинської області у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, приєднавши графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки, а саме по вул. Воля неподалік трансформаторної станції
Рішенням Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області № 15/13.14 від 23.12.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» відмовлено ОСОБА_2 в наданні земельної ділянки в с. Воля та запропоновано останньому земельну ділянку з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Зелена, де попередньо розроблено план детального планування території житлового кварталу Гори.
Суд першої інстанції, перевіряючи спірне рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що його прийнято не правомірно та зобов'язав суб'єкта владних повноважень повторно розглянути вимоги позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій першочергово відводяться земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва.
Крім того, 19.08.15 р. розпорядженням КМ України № 898 було зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та облдержадміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок. Крім цього, уряд зобов'язав Держслужбу з питань геодезії, картографії та кадастру та облдержадміністрації та рекомендував органам місцевого самоврядування розмістити на власних веб - сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам АТО і членам сімей загиблих учасників АТО.
Матеріалами справи підтверджено, що третя особа-Котік Б.В., є учасником бойових дій, стверджується копією посвідчення серії АА №477148, виданого у 2015 році.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За змістом частин 6 та 7 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
У відповідності до п. 34 ст. 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно п.8 ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування України» формування порядку денного пленарного засідання належить до компетенції міської голови.
Частиною 3 статті 123 Земельного Кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з метою встановлення повноважень щодо розпорядження землями, орган місцевого самоврядування повинен визначити місце розташування земельної ділянки.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів урегульовано Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Статтею 1 вказаного Закону визначено терміни, які вживаються в такому значенні, а саме:
1) Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, що визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
3) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Частиною 2 ст.5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою цього населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Статтею 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території району з метою визначення їх функціонального призначення. У складі детального плану території розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.
Колегія суддів апеляційного суду звертаючи увагу на наведені правові норми погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оспорюване рішення відповідача, що прийняте стосовно заяви позивача, з врахуванням наявності у останньої пільг у вигляд права на першочергове відведення земельної ділянки, є протиправним.
Так відмова у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку має бути обґрунтованою.
Недостатньо вказати у рішенні, що у дозволі відмовлено у звязку з відсутністю вільних земельних ділянок на території села ОСОБА_4 і пропонувати позивачу земельну ділянку у іншому місці.
ОСОБА_2 вказав місце, де він бажає отримати земельну ділянку і надав відповідні графічні матеріали. У рішенні має бути конкретно, з посиланням на документи і нормативні акти, вказано, що бажана для позивача ділянка не є вільною і не може бути йому надана. Цього у рішенні немає, що порушує право позивача на отримання мотивованої, вичерпної відповіді на його звернення.
Крім цього, ще до винесення рішення про відмову у зверненні позивачу слід було запропонувати інші, конкретні, земельні ділянки, які є вільними, раз та, яку він бажає отримати, є зайнятою.
Першочергове відведення земельних ділянок є пільгою, тому, особа, яка хоче нею скористатися, має отримати вичерпну відповідь на своє звернення.
Тому, заявник має отримати усі наявні пропозиції і висловити щодо них своє ставлення.
Якщо заявник погоджується на іншу пропозицію, йому надається земельна ділянка в іншому місці. Якщо ні, то його відмова має бути зафіксована документально і ця обставина має бути відображена у рішенні про відмову у зверненні.
Натомість, у оспорюваному рішенні лише пропонується заявнику отримати земельну ділянку у іншому місці. Така пропозиція має бути надана до винесення рішення.
Також необхідно вказати, що абз.3 ч.7 ст. 118 ЗК України визначено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зважаючи на наведену правову норму позивач вправі замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку вважає вільною та може бути йому передана за цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, оскільки саме проект землеустрою є доказом того, що земельна ділянка на яку останній претендує є вільною.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що підставою для цивільно-правової відповідальності згідно Цивільного кодексу України є: наявність шкоди, протиправність поведінки при заподіювані шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Цивільно-правова відповідальність може наставати за наявності вини та причино-наслідкового зв'язку між діями та наслідками, а стороною позивача не наведено доказів щодо заподіяння такої шкоди.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Окрім цього колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2017 року у справі №159/751/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7
Повний текс виготовлено 27.06.2017р.