про залишення апеляційної скарги без руху
27 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/7380/17
Суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Бруновська Н. В., перевіривши апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі № 813/4273/16 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року задоволено повністю адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення прийнято 27 грудня 2016 року, копію якого отримано особою, яка подала апеляційну скаргу, 04 січня 2017 року.
Апеляційну скаргу подано 19 червня 2017 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження.
При цьому, разом із апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак без обґрунтованих причин його пропуску.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи те, що особа, яка подала апеляційну скаргу пропустила строк на апеляційне оскарження, та подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження без обґрунтованих причин його пропуску, таку апеляційну скаргу слід залишити без руху, для подання апелянтом протягом 30 днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням в ній обґрунтування причин пропуску цього строку.
Крім того, суддя визнає наведені у клопотання підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними виходячи із наступного.
Із матеріалів справи встановлено, що 16 січня 2016 року апелянт подав апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року.
Проте, у зв'язку із недотримання особою яка подала апеляційну скаргу вимог ч.6 ст.187 КАС України, апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі встановленому Законом України "Про судовий збір".
27 лютого 2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року повернуто особі, що подала апеляційну скаргу.
19 червня 2017 року податковий орган повторно подав апеляційну скаргу на оскаржене рішення суду із заявою про поновлення строку. Підставою пропуску строку є відсутність у апелянта на момент подачі первинної скарги необхідних асигнувань на рахунках.
ч. 2 статті 88 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” постановлено взяти до уваги та довести до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів Довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір”.
Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у вказаній довідці зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 25.09.2015 року зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
У своєму рішення Європейський суд з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Суд зазначає, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами, а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження.
Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити судовий збір, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду.
Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, аналіз норми національного Законодавства в сукупності із практикою Європейського суду з прав людини дає підстави дійти висновку, що відсутність в минулому при поданні апеляційної скарги у бюджетної установи коштів передбачених для сплати судового збору, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, не є обґрунтованою підставою для поновлення строку повторного апеляційного оскарження рішення суду яке набрало законної сили.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу слід роз'яснити, що у разі неподання у визначений строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням в ній обґрунтування причин пропуску строку апеляційного оскарження, у відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України за даною апеляційною скаргою буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
Керуючись статтями 186, 189, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку апеляційного оскарження.
Клопотання Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі № 813/4273/16 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити Залізничній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області тридцятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особі, яка подала апеляційну скаргу, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
СуддяОСОБА_1