27 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5824/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року у справі № 803/1100/16 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу,-
В C Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 року №Ф-1817-17.
13 квітня 2017 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в порядку ст. 137 КАС України, в якій посилається на те, що донарахування податковим органом єдиного соціального внеску за 2012 рік в розмірі 36 415,57 грн. предметом судового розгляду у справі 803/517/16 не було, а тому платник сплачує його в повному обсязі згідно з платіжним дорученням платника від 24.02.2017 року № 6498 на вказану суму, а також сплачує нараховані згідно з рішенням № НОМЕР_1 за цей період штрафні санкції в сумі 7283,11 грн. (п/д від 14.02.2017 року № 6448).
З врахуванням цих обставин просив визнати нечинною та скасувати вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1817-17 від 15.07.2016 року за вих. № 11418\с03-18-17 в частині донарахування 109429,47 грн. внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та 13171,80 грн. штрафних санкцій.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2016 року №Ф-1817-17 в частині сплати суми боргу в розмірі 122601,27 грн., в тому числі: 109429,47 грн. недоїмки та 13171,80 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки встановлено заниження підприємцем єдиного соціального внеску. Так, відповідно до закону вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, про що зазначено у самій вимозі, та включає в себе загальну суму боргу по єдиному внеску, що виникає внаслідок несплати суми недоїмки, а також суми штрафу та пені. Оскільки, позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку сума недоїмки, нарахована на підставі вимоги від 12.02.2016 року № Ф-0000961304 у сумі 145845,00 грн., та сума штрафних санкцій, нарахованих на підставі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 № НОМЕР_1, не оскаржені, вказані суми набули статусу узгоджених сум грошових зобов'язань, а тому підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено те, що на підставі наказу від 15.05.2016 року №1047, направлення від 21.12.2015 року № 002453 Луцькою ОДПІ в період з 21.12.2015 року по 13.01.2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період за цей же період.
За результатами перевірки складено акт від 19 січня 2016 року № 106/17-01/НОМЕР_2, відповідно до якого контролюючим органом виявлено порушення п. 2 ч. 1 ст. 7, п.п. 2, 3, 9 ст. 9 розділу ІІІ Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування”, внаслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145845,04 грн., в тому числі за 2012 рік на 36415,57 грн., за 2013 рік на 44577,00 грн., за 2014 рік на 64852,47 грн.; п. 44.1 ст. 44, п.п. 177.2, 177.4 ст. 177, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 343213,14 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік, 323076,91 грн. за 2014 рік.
На підставі акту перевірки № 106/17-01/НОМЕР_2 від 19 січня 2016 року Луцькою ОДПІ прийнято рішення № НОМЕР_1 від 12 лютого 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в адміністративній справі № 803/517/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, позов ФОП задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № НОМЕР_3 від 12 лютого 2016 року визнане протиправним і скасовано.
Вказаним судовим рішенням у справі № 803/517/16 встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19 січня 2016 року № 106/17-01/НОМЕР_2, щодо заниження ФОП податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік і 323076,91 грн. за 2014 рік.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 803/1258/16 визнано протиправним та скасовано рішення Луцької ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року № НОМЕР_1 у частині донарахування 109429,42 грн. єдиного соціального внеску. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковою постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення Луцької ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року № НОМЕР_1 в частині застосування 13171,80 грн. штрафних санкцій. У задоволенні решти позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 803/1258/16 - без змін.
15.07.2016 року Луцькою ОДПІ сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені №Ф-1817-17 в сумі 166299,90 грн., з яких 145845,00 грн. недоїмки та 20454,91 грн. штрафні санкції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями в адміністративних справах №803/517/16 та №803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_2, щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік і 323076,91 грн. за 2014 рік, а також скасовано рішення від 12.02.2016 року № НОМЕР_1 в частині донарахування за 2013 - 2014 роки 109429,47 грн. єдиного внеску та 13171,80 грн. штрафних санкцій.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога від 15.07.2016 року № Ф-1817-17 в частині суми боргу 122600,42 грн., з яких: 109429,47 грн. недоїмки з єдиного внеску та 13171,80 грн. штрафних санкцій, підлягає скасуванню як протиправна.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних міркувань.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Визначення недоїмки міститься у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, що передбачає суму єдиного внеску, своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої у строки, встановлені цим Законом, обчисленої органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 нараховано 166299,9 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, в т.ч. 145845,0 грн. недоїмки та 20454,91 грн. штрафу та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1817-17 від 15.07.2016 року, яку позивач отримав 16.07.2016 року позивач отримав та 26.07.2016 року оскаржив до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Апеляційним судом встановлено те, що судовими рішеннями в адміністративних справах №803/517/16 та №803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_2, щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік і 323076,91 грн. за 2014 рік, а також скасовано рішення від 12.02.2016 року № НОМЕР_1 в частині донарахування за 2013 - 2014 роки 109429,47 грн. єдиного внеску та 13171,80 грн. штрафних санкцій.
Враховуючи те, судовими рішеннями встановлено безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та скасовано рішення відповідача в частині донарахування позивачу єдиного внеску та штрафних санкцій, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вимога відповідача про стягнення недоїмки із єдиного внеску є протиправною у зв'язку з тим, що така недоїмка у позивача відсутня.
У зв'язку з відсутністю недоїмки із єдиного внеску не підлягають нарахуванню та стягненню і штрафні санкції.
За наведених обставин вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 15.07.2016 року №Ф-1817-17 слід визнати протиправною та скасувати.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року у справі № 803/1100/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлено 29.06.2017 року.