Справа № 826/6473/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
27 червня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення, дій та бездіяльності, протиправними та зобов'язати вчинити дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) №45058 від 08.07.2014, укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ», оформлене наказом №6 від 18.11.2014 (згідно переліку);
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича щодо пропущеного строку надання відповіді на заяву-заперечення відносно визнання правочинів нікчемними вх.№293 від 15.12.2014.
- зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» Гончарова Сергія Івановича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати додаткову інформацію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про заблоковану суму відшкодування ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 НОМЕР_2, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьк 10.06.1998, за договором №45058 від 08.07.2014 (в межах граничного розміру відшкодування коштів).
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач-1 в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «УФС» укладений Договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 45058 від 08.07.2014, відповідно до умов якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 16 500,00 дол. США у тимчасове строкове користування на строк до 08.08.2014, процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8,0%.
Згідно квитанції №370_3 від 09.07.2014 з відміткою банку позивачем через касу банку внесено на зазначений депозитний рахунок кошти на загальну суму 16 500,00 дол. США.
10.11.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» №717, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення №119 від 13.11.2014 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з 13.11.2014 та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Гончарова Сергія Івановича строком на один рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 включно.
Уповноваженою особою Гончаровим С.І. листом №001/427 від 02.12.2014 повідомлено позивача, що правочини, в т.ч. Договір №45058, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 (далі - Закон №4452-VI) та ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
15.12.2014 ОСОБА_3 звернулась до Уповноваженої особи Гончарова С.І. із:
- заявою про включення коштів депозиту за Договором №45047 у розмірі 217 422,76 грн. до реєстру акцептованих вимог вх. №205 від 15.12.2015, за наслідками розгляду якої уповноважена особа Гончаров С.І. листом №555/13-03-15 від 13.03.2015 повідомив, що зазначені кредиторські вимоги не були акцептовані Фондом з причини віднесення Договору №45058 до категорії нікчемних, а тому вимоги не включені до реєстру акцептованих кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними;
- заявою-запереченням на рішення відповідача-1 щодо визнання правочину нікчемним вх. №293 від 15.12.2014, за наслідками розгляду якої останній листом №65/526-01-15 від 26.01.2015 повідомив, що уповноваженою особою Гончаровим С.І. було складено перелік правочинів, визнаних нікчемними, в т.ч. договір між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «УФС», та передано на розгляд до Фонду, також зазначено, що виплати вкладникам ПАТ «КБ «УФС» гарантованих сум відшкодувань, яке відбувалось за списками, наданими Фондом через банк-агент, а саме ПАТ «Альфа-Банк», було завершене 31.12.2014, а тому вирішення питання щодо виплати гарантованої суми відшкодування ОСОБА_3 необхідно звернутися до Фонду з індивідуальним зверненням.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати запис про договір №45058 від 08.07.2014 в додатку №1 до протоколу засідання комісії від 10.11.2014 погоджений протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду №237/14 від 18.11.2014 та прийнятий наказом №6 від 18.11.2014 рішенням «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» Уповноваженої особою Гончаровим С.І. викладеного в листах №001/427 від 02.12.2014 та 65/526-01-15 від 26.01.2015;
- визнати протиправним та скасувати відмову Уповноваженої особи Гончарова С.І., щодо включення ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 за договором №45058 від 08.07.2014 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Гончарова С.І. щодо пропущеного строку надання відповіді на заяву-заперечення вх. №293 від 15.12.2014 ОСОБА_3 відносно визнання правочинів нікчемними;
- визнати протиправним та скасувати заперечення Уповноваженої особи Гончарова С.І. внести до реєстру акцептованих вимог кредиторську вимогу ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ» № 205 від 15.12.2014 та погодження виконавчою дирекцією Фондупротоколом 055/15 від 02.03.2015, щодо відмови акцептувати кредиторську вимогу ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 за договором №45058 від 08.07.2014;
- зобов'язати Уповноважену особу Гончарова С.І. включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати додаткову інформацію Фонду про заблоковану суму відшкодування ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 НОМЕР_2, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьк 10.06.1998, за договором №45058 від 08.07.2014;
- зобов'язати Фонд адреса: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33-б включити ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 НОМЕР_2, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьк 10.06.1998, за договором №45058 від 08.07.2014 з ПАТ «КБ «УФС» місцезнаходження: 83050, м. Донецьк, пр. Миру, 56, ЄДРПОУ 26444836, МФО 377777 до Реєстру переказів вкладників на підставі Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та додаткової інформації про заблоковану суму відшкодувань ОСОБА_3 від Уповноваженої особи Гончарова С.І. ініційоване індивідуальним зверненням ОСОБА_3 від 03.02.2015 до Фонду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було надано належних доказів «розбивки» вкладу інших клієнтів з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, а також доказів того, що з відповідною метою діяв позивач при укладанні спірного договору.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як передбачено п. 13.1, 13.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Враховуючи, що відповідач-1 в апеляційній скарзі заперечує виключно рішення суду першої інстанції в частині, якою позов було задоволено, то у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що, приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції допустився порушень, які призвели до неправильного вирішення справи у цій частині.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про доцільність переглядати рішення суду першої інстанції виключно в частині, якою позов було задоволено.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
За ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Частинами 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14), Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З огляду на викладені вище положення, апеляційний суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону № 4452-VI).
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно ч. 1 ст. 1062 ЦК на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 10.1 Інструкції якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу <…> між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; <…>.
Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).
Судячи зі змісту наведених вище положень ЦК та Інструкції при відкритті депозитного рахунку за договором банківського вкладу кошти на такий вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи (вкладника) можуть зараховуються від цієї особи (у будь-який спосіб: готівкою через касу банку або ж шляхом безготівкового перерахунку, але з власного банківського рахунку такої особи) або від іншої особи (якщо договором банківського вкладу прямо не встановлено на це заборону).
У справі що розглядається, встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «УФС» укладений Договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 45058 від 08.07.2014. На підставі викладеного, згідно квитанції №370_3 від 09.07.2014 на згаданий рахунок позивачем через касу банку було внесено кошти на загальну суму 16 500,00 дол. США.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до Переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу на підставі статті 38 Закону № 4452-VI та 228 ЦК.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що Уповноважена особа Фонду, дійсно, наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників.
Стверджуючи про нікчемність договору банківського вкладу Уповноважена особа Фонду посилаються на те, що депозитний рахунок позивача з'явився внаслідок так званого «дроблення» вкладу на суму більше, ніж 200 000 грн.
Проте, вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відповідною квитанцією про зарахування коштів на відповідний рахунок позивача, що відповідно до п. 2.9 Розділу IV Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року № 174, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі та спростовують твердження відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та банком правочину.
Посилання на те, що укладення спірного договору вкладу спричинило неплатоспроможність банку апеляційним судом також відхиляються з огляду на відсутність цьому жодних доказів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що спірний договір банківського вкладу, не передбачає жодних умов, які б надавали не встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку.
Відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним відповідного договору.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи відповідача-1 щодо нікчемності договорів банківського вкладу, як таких, що мали на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час укладання договору та здійснення транзакцій згідно його умов, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації. Доводи про наявність у працівників банку, позивача та третіх осіб спільного умислу на неправомірні, на думку відповідача, дії не є виключно припущенням, яке не підтверджуються жодними доказами.
Аналогічну позицію висловив також і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 квітня 2017 року по справі № 826/11609/15, постанові від 14 квітня 2017 року по справі № 826/20848/14, ухвалі від 12 квітня 2017 року № 826/1184/15.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач-1 дійшов помилкового висновку про нікчемність спірного договору банківського вкладу, протиправно застосував наслідки його нікчемності, не включивши позивача до переліку владників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що скасований судом першої інстанції наказ відповідача-1 від 17.11.2014 № 6 не порушує прав позивача, колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки визнання зазначеним наказом спірного договору банківського вкладу нікчемним слугувало підставою для застосування наслідків нікчемності - не включення позивача до переліку вкладників, чим було порушено права позивача.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року - без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.