Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
29 червня 2017 року справа №805/1369/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 805/1369/17-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-
Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (далі - УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» (далі - ПАТ СУ №112 «Стальконструкція»), в якому просив стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 за період: листопад 2016 року у сумі 4902, 16 грн. (а. с.3-4).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року зазначений позов УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя задоволений повністю, а саме: стягнуто з ПАТ СУ №112 «Стальконструкція» на користь УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за листопад 2016 року в сумі 4902,16 грн. (а. с. 98-101).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову повністю через порушення норм матеріального права. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, посилався на безпідставність стягнення заборгованості на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки останні працювали в товаристві до 1992 року, а тому на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» компенсація витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 не передбачена. Крім того, безпідставно збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по ОСОБА_4, оскільки остання вийшла на пенсію 6 травня 2011 року, внаслідок чого положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» (набрав чинності 01 жовтня 2011 року) в частині збільшення товариству строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до досягнення пенсійного віку на неї не розповсюджуються. Також посилався на те, що розрахунок не є належним доказом понесення пенсійним органом витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом, який підтверджує факт сплати пенсійним органом пільгових пенсій (а. с. 106-110).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач - ПАТ СУ №112 «Стальконструкція» (код ЄДРПОУ 01413767) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя як платник внесків до Пенсійного фонду України.
УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя призначено та виплачено пенсію на пільгових умовах особам, які працювали в ПАТ СУ «Стальконструкція» та були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 за листопад 2016 року, а саме, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а. с. 25-38, 78-94).
Позивачем на адресу відповідача надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад 2016 року. Загальна сума заборгованості з відшкодування фактичних витрат на витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за листопад 2016 року склала 4902,16 грн. (а.с.5).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним у справі є правомірність стягнення з відповідача суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за листопад 2016 року в сумі 4902,16 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на підприємство покладено обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до норм чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_5 колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Закону України №1058 питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно, п.п. 1 та 2.
Згідно абз. 4 п.1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно абз. 3 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.
Враховуючи те, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.8 Інструкції.
Відповідно до п. 6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідний розрахунок за спірний період управлінням направлявся відповідачу, що не заперечується сторонами.
Судове рішення про скасування спірних розрахунків не приймалося, відтак суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо твердження, що самі розрахунки витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є розрахунковим документом підтверджуючим факт сплати органом пенсійного фонду пільгових пенсій пенсіонерам.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази призначення та нарахування пенсіонерам пенсій, а саме розпорядження про призначення пенсії, протоколи (а. с. 29,31,32) та довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії (а. с. 36,37,41-46).
Доказів щодо відшкодування суми заборгованості відповідачем суду не надано.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вірно виходив з того, що відповідач, повинен відшкодовувати пенсійному органу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність обов'язку у відповідача відшкодування пенсійному органу фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за листопад 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в загальній сумі 1229,25 грн.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності збільшення дати досягнення ОСОБА_4 пенсійного віку з 55 років до 59 років, у зв'язку з чим позивач збільшив строк відшкодування підприємством пільгової пенсії цій пенсіонерці, з огляду на наступне.
11 травня 2011 року ОСОБА_4 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 31).
З 01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року, яким здійснено підвищення пенсійного віку для жінок.
Згідно цього Закону відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій повинно здійснюватись жінками до досягнення пенсійного віку відповідно:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що після набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_4, а саме, до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Встановлено, що ОСОБА_4 призначено пенсію на пільгових умовах у травні 2011 року, тобто до 1 жовтня 2011 року - до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто встановлено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Також, відповідно до рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_4 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами та доповненнями, оскільки ОСОБА_4 вийшла на пенсію до прийняття Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», і на неї не розповсюджується дія цього Закону, а тому включення до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад 2016 року ОСОБА_4 є неправомірним, оскільки не узгоджується з наведеними нормами закону.
З огляду на встановлені обставини справи та норми закону, якими регулюються спірні відносини колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 ОСОБА_4 в сумі 3672,91 грн. за листопад 2016 року та задоволення позову в частині стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за листопад 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в загальній сумі 1229,25 грн.
Отже, в зв'язку з порушенням норм матеріального права суд першої інстанції частково неправильно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової, про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1760 грн. (а. с. 105).
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, з врахуванням часткового задоволення позову, на користь відповідача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1310 грн.
Керуючись ст.94 ч.3, ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст.207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 805/1369/17-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій скасувати.
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя до Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція» (код ЄДРПОУ 01413767) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (код ЄДРПОУ 23336754) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 за листопад 2016 року у розмірі 1229,25 грн. (тисяча двісті двадцять дев'ять гривень 25 копійок).
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя (код ЄДРПОУ 23336754) на користь Публічного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція» (код ЄДРПОУ 01413767) судові витрати в сумі 1310,00 грн. (тисяча триста десять гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді: А.В. Гайдар
ОСОБА_6