233 № 233/1837/17
27 червня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
при проведенні у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області судового засідання у режимі відеоконференції по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050380000182 від 18 лютого 2017 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Степанакерт Республіки Азербайджан, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, -
У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває вказане кримінальне провадження.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2017 року відносно ОСОБА_5 продовжено дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 липня 2017 року включно.
Прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання про продовження на 60 днів дії обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, що були наявні на час обрання запобіжного заходу не відпали, і з огляду на те, що процесуальна поведінка обвинуваченої не може бути забезпечена шляхом застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачена ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_4 заперечували проти продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили обрати їй інший, не пов'язаний з позбавленням волі, запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження клопотання щодо продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за доцільне продовжити дію обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу на строк, що не перевищує 60 днів, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченої від суду з огляду на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні декількох злочинів середньої тяжкості, які вона вчинила під час іспитового строку, отже ризик втечі може бути розцінений нею менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання; ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, що не допитані судом; ризик продовження злочинної діяльності, що були підставою для обрання запобіжного заходу, незважаючи на соціальні зв'язки, вік обвинуваченої і запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої за допомогою більш м'якого запобіжного заходу неможливо.
Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, про те, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченої альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відсутність міцних соціальних зв'язків та наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - ризику переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, що не допитані судом, ризик продовження злочинної діяльності, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, з огляду на що клопотання прокурора про продовження дії обраного відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який суд не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 331КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження дії обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Степанакерт Республіки Азербайджан, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, терміном по 25 серпня 2017 року включно.
Обвинувачену ОСОБА_5 тримати під вартою в Бахмутській УВП (№ 6) УДПтСУ в Донецькій області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Копію ухвали надіслати/вручити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя