"21" червня 2017 р.Справа № 916/3283/16
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.,
Головея В.М.
секретар судового засідання Федорончук Д.О.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.06.2017р.:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гачак І.О., за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду Одеської області
від 18 квітня 2017 року
по справі №916/3283/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм логістік"
про стягнення 32280,91 грн.,-
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 21.06.2017р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2017р. по справі №916/3283/16 (суддя Желєзна С.П.) задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм логістік" про стягнення 36421,71 грн, з відповідача на користь позивача стягнуто 32280,91 грн. завданих нестачею вантажу збитків та 1221,33 грн. судового збору з посиланням на те, що в силу приписів законодавства саме на перевізника покладено обов'язок доводити відсутність власної вини при перевезенні вантажу, проте, відповідач не надав жодних доказів, які б спростували вину ПАТ "Українська залізниця" при перевезенні вантажу. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем з дотриманням вимог законодавства було визначено розмір завданих нестачею вантажу збитків, оскільки вартість втраченого вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Не погодившись із зазначеним рішення господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2017р. по справі №916/3283/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. апеляційна скарга прийнята до провадження.
Відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено у режимі відеоконференції.
15.06.2017р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Одеського апеляційного господарського суду надійшли клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача та відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016р. між ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ „ТК Енерго-Інвест" (Постачальник) укладено договір постачання №04/10-1, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля), в асортименті, за ціною, за реквізитами, в строки, в кількості та з якісними характеристикам, погодженими сторонами в специфікаціях до договору. Покупець зобов'язується прийняти вугілля та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. п. 1.4, 1.5 договору постачання №04/10-1 від 04.10.2016р. вугілля, що поставляється за договором, є власністю Постачальника. Право власності на вугілля та усі ризики втрати або пошкодження вугілля (або його частини) переходять до Покупця з моменту передачі вугілля перевізнику, що підтверджується датою вказаною залізничною станцією відправлення на залізничний накладній про приймання вантажу до перевезення, якщо інше не передбачено в специфікаціях до договору.
Відповідно до п. п. 2.7, 2.8 договору постачання №04/10-1 від 04.10.2016р. вбачається, що по кожній партії вугілля Постачальник передає Покупцю наступні документи: посвідчення про якість; копії залізничних накладних про приймання вантажу вантажоперевізником, завірені вантажовідправником; рахунок-фактуру; акти приймання-передачі вугільної продукції (оригінали). Підписання акту приймання-передачі вугільної продукції свідчить про приймання вугілля Покупцем та документів до нього.
Вимоги щодо якості та кількості вугілля, постачання яких здійснюватиме ТОВ „ТК Енерго-Інвест", були погоджені сторонами договору шляхом підписання специфікації №1 до договору постачання №04/10-1 від 04.10.2016р.
З п. п. 8 та 10 специфікації №1 вбачається, що станція Мамалига Львівської області була визначена станцією призначення (код станції 367304), строк поставки - жовтень 2016р.
Як свідчать матеріли справи, на виконання умов договору постачання №04/10-1 від 04.10.2016р. та виставленого ТОВ „ТК Енерго-Інвест" рахунку на оплату №9 від 05.10.2016р., позивачем було перераховано на користь ТОВ „ТК Енерго-Інвест" грошові кошти у розмірі 200226,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №634 від 07.10.2016р.
При цьому, слід зазначити, що незважаючи на визначення у графі платіжного доручення №634 від 07.10.2016р. отримувачем Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-ресурс ЛТД", всі інші реквізити вказаного платіжного доручення відповідають реквізитам, наданим ТОВ „ТК Енерго-Інвест" позивачу разом із рахунком на оплату №9 від 05.10.2016р.
З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2016р. між ТОВ „ТК Енерго-Інвест" (Покупець) та ТОВ „Прайм логістик" (Постачальник) було укладено договір постачання №03/10-1, у відповідності до п. 2.1 якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю вугільну продукцію в асортименті, за ціною, реквізитами, строки, кількості та з якісними характеристиками, погодженими сторонами у специфікаціях до договору. Специфікацією №1 до договору №03/10-1 від 03.10.2016р. сторонами було визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Прайм логістик" здійснює поставку вугілля марки АМ 13-25 на адресу ОСОБА_4 (Вантажоодержувача).
На підставі накладної №51484095 від 06.10.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Прайм логістик" відправило зі станції „Красний Лиман" Донецької залізниці на станцію Мамалига Львівської залізниці на адресу позивача антрацит (марки АМ 13-25) у вагоні №67696583, який завантажений навалом, загальною масою 67100 кг. Зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником, вантаж був погружений нижче бортів, укатаний катком та маркований.
15.10.2016р. на станції Мамалига Львівської залізниці уповноваженими особами було складено акт загальної форми №12 (форма ГУ-23), з якого вбачається, що обставинами, які викликали складання акту, стало виявлення слідів течі та виїмки розміром 1500 мм на 2000мм.
16.10.2016р. на станції Мамалига Львівської залізниці при комісійному зважування вагона №67696583 на 150 тонних вагах було виявлено недостачу вантажу, яка склала 12160 кг, про що було складено акт загальної форми №13.
Крім того, 16.10.2016р. на станції Мамалига Львівської залізниці посадовими особами було складено комерційний акт серії АА №1/1 (форма ГУ-22), яким було підтверджено недостачу вантажу у розмірі 12160 кг. та встановлено технічну несправність вагону, виявлено виїмки розміром 1500 мм. на 2000 мм. з права по ходу на 4 та 5 люці, маркування навантаження відсутнє.
Приймаючи до уваги викладене, ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК Енерго-Інвест" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 36421,71 грн., яка складається із попередньої оплати у розмірі 35285,80 грн., збитків від інфляції у розмірі 988,00 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 147,91 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2017р. було задоволено клопотання ОСОБА_4 про заміну первісного відповідача належним відповідачем та здійснена заміна у порядку, передбаченому ст. 24 ГПК України, неналежного відповідача по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК Енерго-Інвест", на належного - Публічне акціонерне товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства „Українська залізниця".
21.03.2017р. позивачем було подано до господарського суду першої інстанції клопотання про зміну предмета позову, у відповідності до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 35285,80 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.
14.04.2017р. до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_4 про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якого позивач просить суд стягнути із відповідача 32280,91 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу. Вказана редакція позовних вимог була прийнята до розгляду місцевим господарським судом як остаточна.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Положеннями ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В свою чергу, у відповідності до вимог ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Згідно з п/п "а" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
За правилами п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційним актом від 16.10.2016р. встановлено обставини, які свідчать про технічну несправність вагону, та наявність виямок розміром 1500 мм. на 2000 мм. з права по ходу на 4 та 5 люці, маркування навантаження відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про наявність обставин, що свідчать про пошкодження вагону, отже, підстави для звільнення перевізника від відповідальності за недостачу вантажу у такому вагоні відсутні.
Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу повинна покладатися на ПАТ „Українська залізниця".
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Як свідчать матеріали справи, здійснюючи розрахунок норми природної втрати антрациту, позивачем було використаної коефіцієнт, який складає 2% від маси нетто вантажу, розмір якої становить 1342 кг.
При цьому, як зазначив суд першої інстанції, вантаж, який перевозився відповідно до накладної №51484095 від 06.10.2016р. (антрацит, тобто мінеральне паливо) не було здано у вологому або сирому стані, у зв'язку з чим, до названого вантажу для визначення норми природної втрати підлягає застосуванню коефіцієнт у розмірі 1 %, на відміну від використаного позивачем.
Проте, враховуючи відсутність у суду повноважень виходити за межі позовних вимог, правильним є твердження місцевого господарського суду щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ „Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 32280,91 грн. (12160 кг - 1342 кг = 10818 кг; 10818 кг * 2948,00 грн. = 32280,91 грн.).
Крім того, колегія суддів зазначає, що розмір завданих збитків позивачем визначено правильно, оскільки вартість поставленого вантажу підтверджується специфікацією №1 до договору поставки №04/10-1 від 04.10.2016р., рахунком на оплату №9 від 05.10.2016р. та видатковою накладною №10 від 15.10.2016р. Наявні документи спростовують доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження вартості втраченого при перевезенні вантажу.
Щодо посилань скаржника на відсутність в матеріалах справи будь-яких документів на підтвердження виникнення правовідносин залізниці чи вантажовідправника з ТОВ „ТК Енерго-Інвест" колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи було долучено договір постачання №03/10-1 від 03.10.2016р., укладений між ТОВ „Прайм логістик" та ТОВ „ТК Енерго-Інвест".
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність вини у нестачі вантажу при його перевезенні.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2017р. по справі №916/3283/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2017р. по справі №916/3283/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 26.06.2017р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Головей В.М.