Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
« 22» червня 2017 року Справа № 927/492/17
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газові ресурси",
вул. Срібнокільська, 2 А, офіс 1, м. Київ, 02095
вул. Бориса Гмирі, 1/2, офіс 141, м. Київ, 02140
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Чернігівський завод радіоприладів",
вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, Чернігівська область, 14030
Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 1288968,03 грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.05.2017, представник
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 466/76 від 04.05.2017, представник
В судовому засіданні 22.06.2017 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» подано позов до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів», з урахуванням заяви (а.с.94-97), поданої позивачем до початку розгляду справи по суті, про стягнення заборгованості в сумі 1288968,03 грн., з якої 1030177,65 грн. сума основного боргу, 37126,53 грн. сума інфляційних витрат у період з 11.01.2017 по 12.06.2017, 11947,23 грн. сума відсотків річних за той же період, 106428,71 грн. сума пені за той же період та 103287,91 грн. сума штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 20.12.2016 за № 2017/002-Г про постачання природного газу та додаткових угод до нього.
Позивач у судовому засіданні 22.06.2017 позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої заяви.
Відповідач відзивом на позов (а.с.184-189) та повноважний представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2017 проти позову заперечив в частині стягнення трьох відсотків річних, пені та штрафу. Відповідач зазначив, що пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за природній газ здійснюються у наступному порядку: - 30% до 10 числа місяця постачання газу; - 30% до 20 числа місяця постачання газу; - 30% до 28 числа місяця постачання газу; - 10 % до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Відповідач наголосив, що позивач при нарахуванні пені, штрафу та відсотків річних не врахував пункту 2.1 та пункту 5.2 договору, якими встановлено, що постачальник передає споживачу газ обсягом 150,00 тис. куб. м за ціною 8200,02 за 1000 куб. м. газу, а тому сума договору за січень 2017 року складає 1230003,00 грн. На думку відповідача, при розрахунку суми договору за січень 2017 року не може бути врахований лист - заявка ПАТ «ЧЕЗАРА» від 17.01.2017 року про заведення на січень 2017 року додаткового обсягу газу, оскільки згідно пункту 3.1 договору лист - заявка від 17.01.2017 вплине лише на зміну ціни договору на лютий 2017 року.
Відповідач зазначив, що у відповідності до пунктів 3.4 та. 3.5 договору, приймання - передача газу оформлюється актом - приймання передачі, який не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу надається постачальнику, а не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем поставки повертається споживачу, і є підставою для розрахунків між сторонами. Таким чином, відповідач вважає, що сума передплати мала бути розрахована від суми договору, а не від суми акту прийому - передачі природного газу, який підписується сторонами на початок місяця, наступного за місяцем поставки газу, і сума розрахунку за яким невідома на час передплати за поточний місяць.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що розрахунок штрафних санкцій (пені, штрафу) та відсотків річних не відповідають умовам договору та чинного законодавства, а тому відповідачем до матеріалів справи надано контррозрахунок відсотків річних, пені та штрафу у спірному періоді, згідно якого сума відсотків річних склала 11009,17 грн., пені - 98692,99 грн. та штрафу - 73913,66 грн. (а.с.190-197).
При цьому, відповідач ствердив, що не підписував додаткової угоди № 3 від 01.03.2017 до договору від 20.12.2016 за № 2017/002-Г, а тому вважає, що правові підстави для стягнення штрафу за ставкою 6,54 % взагалі відсутні.
Разом з тим, відповідач повідомив суд про часткове погашення суми основного боргу до порушення провадження по справі, згідно платіжного доручення від 13.05.2017 за № 776 на суму 100000,00 грн., а тому сума основного боргу, заявлена у позовній заяві, не відповідає реальній сумі заборгованості за спірним договором.
Позивач підтвердив часткове погашення відповідачем суми основного боргу на 100000,00 грн. згідно платіжного доручення від 13.05.2017 за № 776 (а.с.68) та зазначив, що врахував часткову сплату проведену відповідачем у поданій до суду заяві, згідно якої було зменшено позовні вимоги в частині основного боргу на вказану суму (а.с.94-97).
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -
20 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газові ресурси” (надалі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (ОСОБА_3) (код ЄДРПОУ 14307392) (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір № 2017/002-Г про постачання природного газу (а.с.15-17).
Відповідно до приписів пунктів 1.1. - 2.1. договору № 2017/002-Г, постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Постачальник передає споживачу з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року (включно) газ обсягом до 150,000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: у січні - 150,000 тис. куб. м.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що споживач до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою.
Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (п. 2.1.1 договору).
Пунктом 3 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за № 2494, передбачено право споживача та постачальника на коригування підтверджених обсягів природного газу в установленому законом порядку, у тому числі впродовж поточного розрахункового місяця.
Так, листом від 17.01.2017 за № 447/68 відповідач додатково у січні 2017 року замовив у позивача 50,00 тим. куб. м. природного газу та просив встановити ліміт природного газу на лютий 2017 року в обсязі 100,00 тим. куб. м. (а.с.18).
Розділом 3 договору про постачання природного газу за № 2017/002-Г встановлено порядок та умови передачі газу. Так, приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання передачі газу (п. 3.4 договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику: завірену копію акту про фактичний обсяг розподіленого / протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого / протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; підписані та скріплені печатками споживача два примірники акту приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.5 договору).
Кількість газу, яка постачається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу. Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів споживача та газорозподільного/газотранспортного підприємства (п. 4.1, 4.2 договору).
Згідно з п. 5.1., 5.2, 5.4 договору ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб - сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 6833,35 грн., крім того ПДВ 20% - 1366,67 грн., всього з ПДВ - 8200,02 гривень. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 5.3 договору про постачання природного газу за № 2017/002-Г передбачено, що у разі зміни цін на газ, вони є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу відповідача (зазначену в п. 13 цього договору) проекту додаткової угоди (інформаційного повідомлення тощо), але не пізніше дати введення їх в дію.
Договір про постачання природного газу від 20.12.2016 за № 2017/002-Г набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору від 20.12.2016 за № 2017/002-Г, листа - заявки відповідача від 17.01.2017 за № 447/68 та додаткової угоди № 1 від 23.01.2017 до договору № 2017/002-Г, позивачем у січні 2017 року було поставлено відповідачу природний газ у обсязі 150,00 тис. куб. м. (договірний обсяг постачання природного газу згідно п. 2.1 договору) за ціною 8200,02 грн. (з ПДВ), погодженою сторонами п. 5.2 договору, про що складено акти прийому - передачі природного газу від 31.01.2017 за № 43 на суму 508401,24 грн. та від 01.02.2017 за № 62 на суму 721601,76 грн., що підписані та завірені печатками обох сторін (а.с. 21,23).
Разом з тим, згідно листа -заявки від 17.01.2017 за № 447/68 (а.с. 18), відповідачем додатково у січні 2017 року було замовлено 50000,00 тис. куб. м. природного газу. Поставка у січні 2017 року додаткового обсягу природного газу в розмірі 50000,00 тис. куб. м. погоджена сторонами станом на 23 січня 2017 року, про що свідчить додаткова угода від 23.01.2017 року за № 1 (а.с.19).
Так, додатковою угодою № 1 від 23.01.2017 до договору постачання природного газу № 2017/002-Г, сторони змінили редакцію пункту 5 договору та передбачили, що складова ціна додаткового обсягу природного газу з ресурсу січня 2017 року, який був замовлений після 23.01.2017, становить: ціна газу за 1000 куб. м. - 7083,35 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 1416,67 грн., разом з ПДВ - 8500,02 грн. Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання сторонами, а в частині поставки газу з 23 січня 2017 року (а.с. 19).
При цьому, за актом приймання - передачі від 01.02.2017 за № 44, позивачем було фактично поставлено, а відповідачем прийнято 65,530 тис. куб. м. природного газу за ціною 7,083,35 грн. (без ПДВ), загальна вартість поставленого природного газу склала 557006,32 грн. Акт приймання - передачі підписаний та завірений печатками обох сторін (а.с.22). Таким чином, фактичний обсяг поставленого у січні 2017 року природного газу перевищив навіть замовлений відповідачем згідно листа від 17.01.2017 обсяг на 15,530 тис. куб. м.
Отже, у січні 2017 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 215,53 тис. куб м. загальною вартістю 1787009,32 грн., що також підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків сторін за період з 01.01.2017 по 08.02.2017, що підписаний та завірений печатками обох сторін (а.с.24).
Разом з тим, виходячи зі змісту вказаного вище листа - заявки відповідача, з урахуванням вимог пункту 3.1 договору, останнім було також замовлено обсяг природного газу на наступний місяць, лютий 2017 року у розмірі 100000,00 тис. куб. м.
Ціна на природній газ замовлений відповідачем на лютий 2017 року погоджена сторонами додатковою угодою від 30.01.2017 за № 2 до договору № 2017/002-Г, згідно якої п. 5 договору викладено в новій редакції: складова ціна обсягу природного газу з ресурсу лютого 2017 року становить: ціна газу за 1000 куб. м. - 8166,70 грн. без ПДВ, 1633,34 грн. - ПДВ, разом з ПДВ - 9800,04 грн. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами, а в частині поставки газу з 01 лютого 2017 року (а.с.20).
У відповідності до акту приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 за № 108, позивачем у лютому 2017 року було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 156,140 тис. куб. м. за ціною 8166,70 грн. (без ПДВ), загальною вартістю 1530178,25 грн. (а.с. 25). Акт приймання - передачі підписаний та завірений печатками обох сторін. Таким чином, фактичний обсяг поставленого у лютому 2017 року природного газу перевищив замовлений відповідачем згідно листа від 17.01.2017 обсяг на 56,140 тис. куб. м.
Суд встановив, що у період з січня 2017 року по лютий 2017 року, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природній газ обсягом 371,67 тис. куб. м. (215,53 тис. куб. м. + 156,140 тис. куб. м) м. загальною вартістю 3317187,57 грн. (1787009,32 грн. + 1530178,25 грн.), що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків сторін за період 01.01.2017 по 01.03.2017, що підписаний та завірений печатками обох сторін (а.с.27).
У відповідності до п. 7.2.6. договору на відповідача покладено обов'язок своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.
Згідно вимог п.п. 6.1, 6.3 договору, розрахунки за природний газ здійснюються у наступному порядку: 30% - до 10 числа місяця постачання газу; 30% - до 20 числа місяця постачання газу; 30% - до 28 числа місяця постачання газу; 10% - до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, виходячи з умов договору від 20.12.2016 за № 2017/002-Г, зокрема пунктів 2.1, 3.1, 3.5 та 6.1, листа - заявки відповідача від 17.01.2017 за № 447/68 та додаткової угоди № 1 від 23.01.2017, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого природного газу замовленого у січні 2017 року настав:
-11 січня 2017 року щодо 30 % обсягу природного газу, замовленого відповідачем згідно пункту 2.1 договору (плановий платіж 369 000,90 грн);
- 21 січня 2017 року щодо 30 % обсягу природного газу, замовленого відповідачем згідно пункту 2.1 договору (плановий платіж 369 000,90 грн)
- 31 січня 2017 року (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) щодо 30% обсягу природного газу, замовленого відповідачем згідно пункту 2.1 договору (плановий платіж 369000,90 грн.) та 30% обсягу природного газу, замовленого листом заявкою від 17.01.2017 та додаткової угоди від 23.01.2017 за № 1 (плановий платіж 127500,30 грн.);
- 07 лютого 2017 року (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) щодо залишку поставленого природного газу по актам прийому - передачі від 31.01.2017 за № 43, від 01.02.2017 за № 44 та № 62 в сумі 552506,32 грн. (1787009,32 грн. - 369000,90 грн. - 369000,90 грн. - 369000,90 грн. - 127500,30 грн.);
Строк оплати поставленого природного газу у лютому 2017 року, виходячи з умов договору № 2017/002-Г, а саме пунктів 3.1, 3.5 та 6.1, листа - заявки відповідача від 17.01.2017 за № 447/68 та додаткової угоди № 2 від 30.01.2017 до нього, настав:
-11 лютого 2017 року щодо 30 % обсягу природного газу, замовленого відповідачем згідно листа - заявки від 17.01.2017 за № 447/68 та додаткової угоди від 30.01.2017 № 2 (плановий платіж 294001,20 грн.);
- 21 лютого 2017 року щодо 30 % обсягу природного газу, замовленого відповідачем згідно листа - заявки від 17.01.2017 за № 447/68 та додаткової угоди від 30.01.2017 № 2 (плановий платіж 294001,20 грн.);
-01 березня 2017 року щодо 30 % обсягу природного газу, замовленого відповідачем згідно листа - заявки від 17.01.2017 за № 447/68 та додаткової угоди від 30.01.2017 № 2 (плановий платіж 294001,20 грн.);
- 07 березня 2017 року (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) щодо залишку поставленого природного газу по акту прийому - передачі від 28.02.2017 за № 108 в сумі 648174,65 грн. (1530178,25 грн. - 294001,20 грн. - 294001,20 грн. -294001,20 грн.);
Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ на суму 2287009,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 06 січня 2017 року на суму 105000,00 грн., № 35 від 11 січня 2017 року на суму 264000,90 грн., № 56 від 18 січня 2017 року на суму 138000,00 грн., № 208 від 09 лютого 2017 року на суму 650000,00 грн., № 220 від 10 лютого 2017 року на суму 51997,32 грн., № 218 від 10.02.2017 року на суму 73002,10 грн., № 219 від 10 лютого 2017 року на суму 255000,60 грн., № 229 від 13 лютого 2017 року на суму 250009,00 грн., № 339 від 27 лютого 2017 на суму 400000,00 грн., від 13.05.2017 року на суму 100000,00 грн. (а.с.59-68). Решту вартості природного газу, поставленого у спірному періоді, не оплатив, доказів до сплати не надав.
Таким чином, сума основної заборгованості відповідача на день прийняття рішення по справі становить 1030177,65 грн. (3317187,57 грн. - 2287009,92 грн.).
На момент винесення рішення відповідач наявну заборгованість не погасив, доказів сплати до суду не надав.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі не виконання споживачем умов пункту 6.1 договору, він повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості , пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 20 днів додатково сплати штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Разом з тим, виходячи зі змісту додаткової угоди № 3 від 01.03.2017 до спірного договору, сторони домовились, що в разі затримки розрахунків відносно терміну оплати, вказаного в п. 6.1 договору, більш ніж на 30 календарних днів, до суми заборгованості додається штраф у розмірі 6,54 % від суми боргу. Додаткова угода № 3, підписана сторонами та завірена печатками обох сторін, вступила в силу з моменту її підписання сторонами, тобто з 01.03.2017 (а.с. 238).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту абз. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Таким чином, суд, виходячи із принципу свободи договору, дійшов висновку про можливість одночасного стягнення пені та штрафу як різновидів неустойки.
Разом з тим, одночасне застосування двох видів штрафу за ставкою 7% та 6,54 % за порушення одних і тих договірних зобов'язань в частині розрахунків за поставлений природний газ суперечить нормам ст. 61 Конституції України.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись пунктом 8.2 договору, умовами додаткової угоди № 3 від 01.03.2017 до договору та приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 106428,71 грн. пені за період з 11.01.2017 по 12.06.2017, штрафу в сумі 103287,91 грн., з якого 2037,13 грн., нараховано за ставкою 7% за прострочення першого авансового платежу за природний газ поставлений в січні 2017 року та 101257,78 грн. штрафу, нарахованого за ставкою 6,54 % за прострочення авансових платежів за природний газ поставлений у лютому 2017 року, 37126,53 грн. інфляційних втрат за період з 11.01.2017 по 12.06.2017 та 11947,23 грн. відсотків річних за той же період.
Суд встановив, що штраф за ставками 7% та 6,54 % нараховувався відповідачем за порушення різних за змістом зобов'язань. Так, за ставкою 7% штраф застосовується до зобов'язань з оплати вартості поставленого газу у січні 2017 року, а за ставкою 6,54 % - до зобов'язань з оплати вартості природного газу поставленого у лютому 2017 року. Позивачем не проводилось одночасне нарахування штрафу за різними ставками за порушення одного й того ж зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався в повному обсязі, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши розрахунок позивача (а.с.94-96, 101-149) та контррозрахунок відповідача (а.с.190-197), дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню за визначений період в повному обсязі в сумі 37126,53 грн. Разом з тим, позовні в частині стягнення пені, штрафу за ставкою 6,54 % та відсотків річних підлягають частковому задоволення, в частині пені в сумі 93720,64 грн., в частині штрафу за ставкою 6,54 % в сумі 73913,62 грн., в частині відсотків річних в сумі 10475,84 грн., виходячи з встановлених вище планових платежів та строків оплат природного газу, поставленого у період січень - лютий 2017 року.
При цьому, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 2037,13 грн., розрахованого за ставкою 7%, у зв'язку з несвоєчасним внесення відповідачем авансового платежу, за поставлений природний газ у січні 2017 року, задоволенню не підлягають, оскільки станом на 11.01.2017 авансовий платіж в сумі 369000,90 грн., оплачений відповідачем в повному обсязі своєчасно згідно платіжних доручень від 06.01.2017 за № 15 та від 11.01.2017 за № 35 (а.с.59-60). День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат та пені (неустойки) (п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14).
Доводи відповідача про те, що додаткова угода № 3 від 01.03.2017 року ним не укладалась, спростовується матеріалами справи. Додаткова угода від 01.03.2017 за № 1 містить підпис та печатку відповідача (а.с.238). У судовому засіданні 22.06.2017 судом було запропоновано відповідачу проведення судової почеркознавчої експертизи, однак відповідач відмовився від її проведення, про що зазначено у протоколі судового засідання від 22.06.2017 (а.с.240-241)
У судовому засіданні 12.06.2017 позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 35000,00 грн. (а.с.76-77). В обґрунтування заявлених вимог позивачем надано договір № 1/05-05-2017 від 05.05.2017 р. про надання юридичних послуг, належним чином завірені копії ордеру адвоката ОСОБА_4 про надання правової допомоги серія КВ № 230950, свідоцтва № 5101 про право ОСОБА_4 на зайняття адвокатською діяльністю, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 25.07.2012 за № 27627, витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів, довідку по штату працівників Адвокатського об'єднання «Юридичне об'єднання «ФЕМІДА», з включення до штату помічників адвокатів, зокрема ОСОБА_1, копію посвідчення помічника адвоката ОСОБА_1, рахунок -фактуру від 12.05.2017 за № 01/05-05-2017 та банківську виписку по рахунку АО ЮО «ФЕМІДА», сформовану на 13 травня 2017 року (а.с.78-92, 215-216).
Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2017 року між Адвокатським об'єднання «Юридичне об'єднання «ФЕМІДА» (виконавець) та позивачем ТОВ «Газові ресурси» (замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг № 1/05-05-2017, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Перелік юридичних послуг, строк виконання послуг, що надаються замовникові: представництво інтересів замовника у господарських судах України при розгляді справи за позовом ТОВ «Газові ресурси» до ПАТ «ЧеЗаРа» про стягнення заборгованості за договором № 2017/002-Г про постачання природного газу від 20 грудня 2016 року та пов'язаних з даною справою питаннях. Пунктом 14 договору № 1/05-05-2017 сторони погодили, що вартість послуг за даним договором складає 35000,00 грн.
В підтвердження оплати вартості юридичних послуг за договором від 05 травня 2017 року за № 1/05-05-2017 позивачем надано рахунок - фактуру від 12.05.2017 за № 01/05-05-2017 та банківську виписку, сформовано по рахунку АО «ЮО «ФЕМІДА» на 13 травня 2017 року (а.с. 80-81).
У відповідності до абз. 2 п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Суд, оцінивши ступінь складності справи, враховуючи середню вартість відповідних послуг в країні та в регіоні, виходячи із тривалості розгляду справи ( 2 судових засідання від 12.06.2017 року та 22.06.2017 року), обсягу наданих адвокатом юридичних послуг ( а.с.54, 76-79, 94-149, 210-214) та ціни заявленого позову, а також врахувавши приписи ст. 16 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дійшов до висновку, що судові витрати на оплату послуг адвоката в даній справі підлягають частковому відшкодуванню відповідачем в сумі 10000,00 грн.
Заперечення відповідача проти відшкодування витрат на правову допомогу залишенні судом поза увагою, оскільки, твердження відповідача про те, що такі витрати відшкодовуються лише за умови, якщо адвокат є самозайнятою особою, не відповідають ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, тобто з відповідача має бути стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 18681,01 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» (14030, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Захисників України, 25, код ЄДРПОУ 14307392, з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» (02095, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38418870, п/р 26007455043 в АТ «ОСОБА_5 Аваль», МФО 380805) - 1030177,65 грн. основної заборгованості, 73913,62 грн. штрафу, 93720,64 грн. пені, 10475,84 грн. 3% річних, 37126,53 грн. інфляційних втрат, 10000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 18681,01 грн. судового збору.
3.В решті позові відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 27.06.2017.
Суддя І.Г. Мурашко