"19" червня 2017 р.Справа № 916/938/17
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Себовій О.О.
розглянувши справу №916/938/17
за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідачів: 1. Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога"
про визнання недійсним договору, -
за участю представників:
від прокуратури: ОСОБА_1 на підставі посвідчення
від позивача: ОСОБА_2 на підставі довіреності
від відповідача-1: ОСОБА_3 на підставі довіреності
від відповідача-2: ОСОБА_4 на підставі довіреності
Суть спору: Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" про визнання недійсним договору оренди комунального майна - берегозахісних споруд у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада", укладеного 17.08.2016р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Пасажирська канатна дорога” шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 17.08.2016р. №06/с-16; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" повернути на користь Одеької міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада".
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р., укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Пасажирська канатна дорога", є удаваним та вчинений його сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди комунального майна, про що свідчать умови оспорюваного договору, які не відповідають вимогам ст.1130 ЦК України, а навпаки, є істотними умовами договору оренди, зокрема щодо об'єкту оренди, його страхування, терміну, на який укладається договір оренди. Тому правовідносини, що виниклим між сторонами мають регулюватися Законом України "Про місцеве самоврядування" та Законом України "Про оренду державного та комунального майна". В свою чергу договір оренди комунального майна порушує вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки Одеською міською радою не приймалося рішення щодо передачі у користування відповідача-2 комунального майна у вигляді берегозахисної споруди (буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада").
У письмових поясненнях від 15.05.2017р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р. не містить істотних умов договору про спільну діяльність, а містить істотні умови договору оренди стосовно права користування об'єктом комунального майна, його страхування, умов поліпшення, а також проточного та капітального ремонтів. Оспорюваний договір укладений з порушенням порядку укладання договору оренди комунальної власності.
07.06.2017р. за вх.№12474/17 господарський суд одержав клопотання про колегіальний розгляд справи, згідно з яким Заступник прокурора Одеської області просить суд призначити справу до колегіального розгляду.
У письмових поясненнях від 07.06.2017р. за вх.312542/17 відповідач-1 визнав позовні вимоги в частині визнання договору недійсним, з посиланням при цьому на те, що відповідач-1 є балансоутримувачем майна у вигляді берегозахисної споруди (буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада") і тому просить суд зобов'язати відповідача-2 повернути майно на користь Управління, як балансоутримувача зазначеного майна.
У відзиві на позовну заяву від 07.06.2017р. за вх.№12541/17 відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що прокурором не доведено наявності підстав для звернення до господарського суду з даним позовом, берегозахисні споруди (буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада"), які є гідротехнічними спорудами в силу положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" взагалі не можуть бути об'єктами оренди; позивачем не зазначено, з якого моменту визнати недійсним спірний договір; майно у вигляді берегозахисних споруд за оскаржуваним договором відповідачу-2 не передавалось; предметом розгляду у даній справі не може бути договір оренди комунального майна - берегозахісних споруд у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада", укладеного 17.08.2016р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Пасажирська канатна дорога”, оскільки такий договір між відповідачами не укладався.
У судовому засіданні 07.06.2017р. оголошувалась перерва до 19.06.2017р. о 12:00.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.06.2017р. за участю прокурора та представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін сторін, господарський суд встановив:
Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 04.01.1996р. №3/к-96 утворено протизсувне управління обласної державної адміністрації.
Розпорядженням Одеської обласної ради від 17.09.1996р. №62/р-96 передано майно протизсувного управління обласної державної адміністрації до власності Одеської міської ради.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.1996р. №552 прийнято майно Одеського протизсувного управління в комунальну власність міста.
17.08.2016р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (відповідач-1, Управління) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога" (відповідач-2, Підприємець) укладений договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16, відповідно до якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.
Згідно з п.1.2 договору для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисні споруди у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада" та в подальшому іменовані "берегозахисні споруди", згідно схеми буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада" є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до п.1.3 договору Підприємець бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт та капітальний ремонт берегозахисних споруд: - буна №6-б (загальною довжиною 46 пог.м.); - буна №6-в (загальною довжиною 41 пог.м.).
Згідно з п.1.4 берегозахисні споруди є власністю територіальної громади міста ОСОБА_2, а Підприємству надається право тимчасового сумісного користування ними згідно умов даного договору та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_2, затверджених рішенням Одеської міської ради.
Відповідно до п1.5 договору право власності на берегозахисну споруду у повному обсязі залишається у територіальної громади міста ОСОБА_2, умови даного договору не передбачають виникнення у Підприємця повного або часткового права власності на берегозахисні споруди, зазначені у пункті 1.2 даного договору.
Згідно з п.2.1 договору для досягнення цілей, вказаних у розділі 1 договору, управління забезпечує: - технічними даними, які визначені відповідними технічними документами (п.2.1.1);- технічною інформацією необхідною для проведення обстеження берегозахисної споруди, підготовки та проведення поточного та капітального ремонту, вимогами до їх експлуатації (п.2.1.2);- розробку технічних умов (технічного завдання) для проведення технічного та капітального ремонту та берегозахисних споруд (п.2.1.3);- допомогу в погодженні та затвердженні у встановленому порядку проектної документації з поточного та/або капітального ремонту берегозахисних споруд (п.2.1.4);- надає Підприємцю рекомендації щодо покращення берегозахисних функцій споруд, надає методологічну допомогу(п.2.1.5).
У відповідності до п.2.2 договору Управління має право: - контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання, хід виконання робіт з поточного ремонту, а також з реконструкції та/або капітального ремонту будівництва берегозахисної споруди задіяної згідно розділу 1 цього договору (п.2.2.1); - вступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану берегозахисної споруди внаслідок невиконання або неналежного виконання Підприємцем умов цього договору (п.2.2.2); - вимагати дострокового розірвання договору в односторонньому порядку у разі: систематичного ухилення Підприємцем від виконання приписів Управління, невиконання підприємцем умов цього договору, систематичного порушення Підприємцем Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_2, невикористання берегозахисної споруди або використання їх не за цільовим призначенням.
Згідно з п.2.3 договору для досягнення цілей, вказаних в розділі 1 договору підприємець зобов'язаний: - за власні кошти, силами спеціалізованої організації провести обстеження технічного стану аварійних берегозахисних споруд та надати відповідні висновки Управлінню у встановленому порядку до 01.12.2016 року. (п.2.3.1); - за результатами обстеження берегозахисних споруд та висновків спеціалістів замовити за власний рахунок у відповідної ліцензованої організації проектну документацію з поточного та капітального ремонту берегозахисних споруд і погодити її з Управлінням у встановленому порядку до 01.12.2016 року (п.2.3.2); - до 01.05.2017р. за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи, у відповідності до затвердженої проектної документації (п.2.3.3); - у подальшому, виключно за погодженням з Управлінням своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт, та/абро капітальний ремонт берегозахисної споруди, а також у терміни і в обсягах зазначених приписами Управління, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахисної споруди. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень берегозахисних споруди (п.2.3.4); - у разі, якщо Підприємець подає заяву на погодження Управлінням здійснення невід'ємних поліпшень берегозахисної споруди, він зобов'язаний надати експертний висновок та проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень. Здійснення невід'ємних від берегозахисних споруд поліпшень оформлюється додатковим договором (п.2.3.5); - забезпечити Управлінню доступ на берегозахисну споруду з метою перевірки їх стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням згідно умов даного договору (п.2.3.6); - дотримуватись вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисної споруди та пляжів, уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об'єктів; не здійснювати на берегозахисних спорудах у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, що розміщенні у м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада" будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. і підготовчі, без узгодження даних дій з Управлінням та до моменту одержання й передачі Управлінню повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації на дані види робіт (п.2.3.7); - протягом місяця після укладання цього договору укласти договори страхування майна (берегозахисні споруди у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, що розміщенні у м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада") на суму не менше ніж його балансова вартість на користь Управління, яке несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження берегозахисної споруди та обов'язкового страхування відповідальності перед третіми особами на випадок спричинення збитків у результаті власної діяльності у порядку визначеному законодавством і надати Управлянню копії страхових полісів і платіжних доручень. Постійно поновлювати договори страхування таким чином, щоб увесь строк дії договору майно (берегозахисна споруда) та відповідальність були застраховані та своєчасно інформувати Управління з наданням відповідної документації (п.2.3.8); - в світлий час доби нести відповідальність за безпеку життя і здоров'я відпочиваючих та інших осіб, які перебувають на території берегозахисної споруди, згідно із законодавством (п.2.3.9); - у разі зміни рахунку, назви підприємства, телефону, юридичної адреси повідомляти про це Управління у тижневий строк (п.2.3.10).
Відповідно до п.2.4 договору Підприємець має право: - користуватися берегозахисними спорудами у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, що розміщенні у м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада" та надавати послуги оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_2, затвердженими Одеською міською радою, протягом строку, на який він укладений (п.2.4.1); - достроково припинити дію договору, письмово попередивши про це Управління за два місяця (п.2.4.2); - одержувати від Управління наявну в нього технічну, проектну-кошторисну документацію для виконання робіт із ремонту берегозахисних споруд згідно заходів, розроблених Управлінням на поточний рік (п.2.4.3).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Відповідно до п.6.2 договору цей договір укладено строком на 5 років та є чинним до 17.08.2021 року, у разі не припинення його дії в достроковому порядку передбаченому пунктом 2.2.3 даного договору.
Згідно з п.6.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору за два місяці до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У відповідності до п.6.4 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Згідно з п.6.5 договору зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковим договором до цього договору у письмовій формі.
Відповідно до п.6.6 договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення (підписання і скріплення печатками сторін) сторонами відповідного додаткового договору до цього договору.
Згідно з п.6.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: -закінчення строку, на який його було укладено; - достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3 цього договору; - банкрутства або ліквідації Підприємця.
Додатком №1 до договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р. є схема ділянки штучного пляжу "Ланжерон" та підпірної стінки між бунами №6б та №6в та траверсом "7 першої черги берегозахисних споруд.
Згідно з листом відповідача-1 від 13.02.2017р. №02/01-10/116 берегозахисна споруда у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, що розміщені в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада", яка є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р, укладеним між Управління м ІЗТМ та РУ ОМР та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пасажирська канатна дорога", знаходяться на балансі управління (основні засоби) та є комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_2.
Згідно з актом обстеження берегозахисних споруд від 15.06.2017р., який складений на території пляжу "Отрада" представниками відповідача-2 та КП "Узбережжя Одеси" (завідуючим пляжем "Отрада") об'єкти (буна №6-б загальною довжиною 46м та буна №6-в загальною довжиною 41м) знаходяться у належному технічному стані, створено відповідні умови для курортного та оздоровчо-пляжного сервісу; використовуються за цільовим призначенням як берегозахисні споруди. Підприємницька діяльність на вказаних бунах не ведеться. Самочинно встановлених споруд не виявлено.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з висновком, якій міститься у постанові Верховного Суду України N 6-1026цс16 від 07.09.2016р., та який в силу вимог ст.111-28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Як вище встановлено господарським судом між відповідачами у справі укладений договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р., відповідно до якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.
Згідно з ч.2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Статтею 1131 ЦК України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною першою ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що істотними умовами договору оренди є: - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); - термін, на який укладається договір оренди; - орендна плата з урахуванням її індексації; - порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; - відновлення орендованого майна та умови його повернення; - виконання зобов'язань; - забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; - порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; - відповідальність сторін; - страхування орендарем взятого ним в оренду майна; - обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Отже, дослідивши предмет укладеного між відповідачами договору та його умови, господарський суд дійшов висновку, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р. за своєю природою є змішаним договором, який вбирає в себе положення, як договору підряду (виконання робіт з поточного ремонту, та/або капітального ремонту берегозахисної споруди), так і договору про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).
При цьому, у договорі відсутні такі істотні умови як орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, які дозволяють встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна. Поряд з цим, між сторонами не відбулося фактичної передачі об'єкту за договором про співробітництво, що в свою чергу також є умовою, яка дозволяє встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна.
Щодо самого об'єкту укладеного між відповідачами договору про співробітництво, господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є: - цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс; - грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України; - нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; - майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); - захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті.
У ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
У п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012р. гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010р. №1 затверджено із наданням чинності з 1 січня 2011 року ДБН В.2.4-3-2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення".
За положеннями ДБН В.2.4-3-2010 берегоукріплювальні споруди відносяться до другорядних гідротехнічних споруд. При цьому берегоукріплювальні споруди з бунами є комбінованими берегоукріплювальними спорудами, які застосовуються для захисту від розмиву підводного схилу узбережжя з галечниковими і піщаними наносами в межах прибійної і приурізної зон, при недостатньому надходженні наносів або при періодичному поповненні пляжу низової ділянки берега.
Таким чином, буни, як берегозахисні споруди, які є об'єктами укладеного між відповідачами договору про співробітництво являються гідротехнічними спорудами, а тому на підставі ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" взагалі не можуть бути об'єктами оренди комунального майна.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р. не є удаваним договором, який приховує собою саме договір оренди комунального майна, а тому до правовідносин за договором про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р. не можуть застосовуватись норми законодавства, які регулюють правовідносини за договором оренди комунального майна.
Посилання прокурора та позивача на наявність в оскаржуваному договорі таких істотних умов договору оренди як: строку дії договору, права користування об'єктом комунального майна, його страхування, умов поліпшення, а також проточного та капітального ремонтів, судом до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством не заборонено застосування до договорів про спільну діяльність положень, які регламентуються строк його дії, страхування предмету договору та проведення ремонту. До того ж метою договору є створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.
Позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ "Пасажирська канатна дорога" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді буни №6-б та буни №6-в першої черги протизсувних споруд, між траверсом №6 та №7 в районі пляжу "Отрада" також не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги в цій частині обґрунтовані ст.216 ЦК України, положеннями якої врегульовані правові наслідки недійсності правочину. Водночас, як вище встановлено господарським судом, правові підстави для визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №06/с-16 від 17.08.2016р. відсутні.
Окрім того, вимоги ч.1 ст.216 ЦК України застосовуються саме до сторін договору, якими в даному випадку є відповідачі у справі, а позовні вимоги прокурора стосуються повернення майна на користь Одеської міської ради, яка не є стороною відповідного договору.
Клопотання прокурора про колегіальний розгляд справи від 07.06.2017р. за вх.№12474/17 відхилено господарським судом, з огляду на відсутність підстав, встановлених вимогами ч.1 ст.4-6 ГПК України для призначення у справи до колегіального розгляду.
Окрім того, господарський суд вважає, що призначення справи до колегіального розгляду за відсутності відповідних підстав призведе до затягування строків вирішення спору у даній справі.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити Заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 26 червня 2017 р.
Суддя Г.Є. Смелянець