10 травня 2017 року Справа № 912/2180/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівДанилової М.В., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Олікс", м. Кропивницький
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року
у справі господарського суду Кіровоградської області
за позовомУправління соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, м. Кропивницький
доПриватного підприємства "Олікс", м. Кропивницький
прозобов'язання укласти неврегульовані пункти договору в редакції позивача
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Майнард Н.О.
Управління соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до приватного підприємства "Олікс" (далі за текстом - ПП "Олікс") про зобов'язання ПП "Олікс" укласти неврегульовані пункти договору про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району від 22.04.2016 року № 30 в редакції позивача.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2016 року позов задоволено частково: вирішено вважати укладеними неврегульовані пункти договору про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району № 30 від 22.04.2016 року між ПП "Олікс" та Управлінням соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації (преамбулу договору та п. п.: 1, 2.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 3.1, 3.5) в редакції позивача; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано обгрунтованістю вимог лише в частині зобов'язання відповідача прийняти неврегульовані пункти договору № 30, а саме преамбулу та п. п. 1, 2.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4. 2.2.5, 2.2.7, 2.2.8, 3.1, 3.5 в редакції позивача; щодо п. 2.2.6 договору, то розпорядження голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року обмежує права перевізників та не підлягає застосуванню до його укладення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2016 року було змінено та викладено його резолютивну частину наступним чином:
"Позов задовольнити частково.
Вважати укладеними неврегульовані пункти договору про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району № 30 від 22.04.2016 року між ПП "Олікс" та Управлінням соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації (преамбулу договору та пункти: 1., 2.1.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6, 3.1., 3.5.) в редакції позивача, а саме:
преамбула - "Управління соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації, надалі "Платник", в особі начальника управління Гупаленко Тетяни Георгіївни, що діє на підставі Положення про управління, з однієї Сторони, та ПП "Олікс", надалі "Перевізник", в особі директора Вінницького Дмитра Васильовича, з іншої Сторони, що діє на підставі Статуту підприємства, які керуються Порядком проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Законами України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" уклали договір на відшкодування коштів за перевезення пасажирів пільгових категорій у Кіровоградському районі (далі - Договір) про наступне:";
"1. Предмет Договору - 1.1. "Перевізник" зобов'язується надавати транспортні послуги населенню, яке користується пільгами згідно з Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про охорону дитинства", постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", від 16.08.1994 року № 555 "Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року № 354", від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та інших законів, які визначають право пільговиків на безкоштовний проїзд у приміському транспорті на приміському маршруті: "Кіровоград - Соколівське", "Кіровоград - Вишняківка до Нової Павлівки" на умовах, передбачених цим Договором";
"2.1.1. Здійснює розрахунки в межах затверджених бюджетних асигнувань згідно з поданим "Перевізником" розрахунком за пільгове перевезення громадян при надходженні коштів з місцевого бюджету";
"2.2.2. В рамках дії договору на перевезення пасажирів з "Замовником" (Кіровоградська районна державна адміністрація) забезпечує безпечне, якісне і своєчасне перевезення пасажирів";
"2.2.3. В рамках дії договору на перевезення пасажирів з "Замовником", зобов'язаний безкоштовно перевозити пасажирів, які користуються пільгами відповідно до законів України, зазначених у п. 1.1. цього Договору";
"2.2.4. У разі дострокового розірвання договору з "Замовником", повідомляє "Платника" протягом двох календарних днів";
"2.2.4. (повторно відповідно до нумерації) - Дотримується законодавчих та нормативних актів, що регламентують питання перевезення пасажирів, Договору, Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", постанов Кабінету Міністрів України: від 31.12.1993 року № 1094 "Про затвердження Правил дорожнього руху"; від 05.04.1994 року № 227 "Про затвердження Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій"; від 18.02.1997 року № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту";
"2.2.5. Забезпечує належний технічний та санітарний стан транспортного засобу";
"2.2.6. Щомісяця, до 25 числа наступного за звітним, подає "Платнику" розрахунки витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за формою "2-Пільга" - розрахунок";
"3.1. Договір може бути розірвано з ініціативи однієї із Сторін, або якщо одна Сторона чи обидві порушують його умови. Сторона, яка є ініціатором розірвання Договору, попереджає іншу Сторону не менше, як за 30 днів";
"3.5. Посадові особи Сторін мають усі права щодо захисту їх персональних даних, які передбачено чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про захист персональних даних" та не заперечують проти їх використання".
В іншій частині в задоволенні позову було відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірний п. 2.2.6 договору в редакції позивача є обґрунтованим та таким, що узгоджується з чинним законодавством.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Олікс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року повністю, залишивши в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2016 року.
Управлінням соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 912/2180/16 від 28.04.2017 року сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Данилова М.В., Швець В.О.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року повністю - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.10.2016 року.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Кіровоградською районною державною адміністрацією (далі за текстом - Кіровоградська РДА) на підставі Закону України "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" було проведено конкурс на перевезення пасажирів за маршрутами "Кіровоград - Соколівське" та "Кіровоград - Вишняківка до Нової Павлівки".
Переможцем по даних маршрутах стало ПП "Олікс", у зв'язку з чим 29.01.2015 року ПП "Олікс" та Кіровоградською РДА було укладено договір про перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті № 15-71 (далі за текстом - договір перевезення № 15-71).
02.02.2016 року договір перевезення № 15-71 підписано відповідачем з протоколом розбіжностей.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Таким чином, даною статтею встановлено обов'язковість укладення договору перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах.
При цьому, такий договір повинен містити розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір перевезення № 15-17 не містить розміру компенсації витрат відповідача внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, а також механізму їх виплати.
Поряд з цим, в п. 14 договору перевезення № 15-71, підписаного з урахуванням протоколу розбіжностей, сторони передбачили, що перевізник (відповідач) здійснює перевезення пільгових категорій громадян відповідно до чинного законодавства України після укладення із замовником перевезень або його структурними підрозділами договору, в якому встановлюється об'єм замовлення та розмір компенсації витрат перевізника внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів, механізм її виплати.
Порядок відшкодування витрат надавачам послуг за пільгове перевезення, зв'язок та інші пільги, передбачені чинним законодавством, форму договору про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району, розрахунок видатків на відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на приміських маршрутах затверджено розпорядженням голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року. Цим же розпорядженням доручено Управлінню соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації здійснювати відшкодування витрат надавачам послуг за пільгове перевезення окремих категорій громадян автомобільним транспортом на приміських маршрутах.
Зі змісту розпорядження голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року і додатків до нього вбачається, що договір про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району має бути укладено перевізником з Управлінням соціального захисту населення Кіровоградської районної державної адміністрації.
На підставі договору перевезення № 15-71, рішення Кіровоградської районної ради від 08.04.2016 року № 56, відповідно до якого в районному бюджеті на 2016 рік по КФК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" передбачені кошти в сумі 419,0 тис. грн., а також на підставі розпорядження голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року Управлінням соціального захисту населення Кіровоградської РДА було розроблено проект договору про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району від 22.04.2016 року № 30 (надалі - спірний договір або договір № 30) та направлено для підписання ПП "Олікс".
Розглянувши проект спірного договору ПП "Олікс" його підписало 12.05.2016 року і повернуло позивачу з супровідним листом від 12.05.2016 року № 56 та протоколом розбіжностей від 11.05.2016 року, в якому відповідач виклав у власній редакції деякі пункти цього договору, а саме: преамбулу та п. п. 1, 2.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.7, 2.2.8, 3.1, 3.5 договору № 30.
Оскільки розбіжності, які виникли при укладенні спірного договору не були врегульовані, позивач 02.06.2016 року звернувся з даним позовом до господарського суду та просив зобов'язати відповідача прийняти неврегульовані пункти договору № 30, а саме: преамбулу та п. п. 1, 2.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.7, 2.2.8, 3.1, 3.5. в редакції позивача.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
В ч. ч. 2, 4, 5 - 7 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Частиною 1 ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року затверджено форму договору про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на маршрутах Кіровоградського району (примірний договір), відповідно до якої і було розроблено позивачем спірний договір.
Вказане розпорядження не відноситься ні до регуляторних актів, ні до актів нормативного характеру, а є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.
Таким чином, розпорядження голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року набрало чинності з моменту його прийняття.
Згідно з ч. 7 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначені в цій статті акти місцевих державних адміністрацій підлягають обов'язковому оприлюдненню в порядку, установленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
На підтвердження розміщення вищезазначеного розпорядження голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року на офіційному веб-сайті Кіровоградської РДА позивачем надано знімок екрана з сайту райдержадміністрації.
Дослідивши спірні пункти договору № 30, а саме: преамбулу договору та п. п.: 1, 2.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.4, 2.2.5, 3.1, 3.5., господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що вони узгоджуються з вимогами ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", умовами договору перевезення № 15-71 та положеннями розпорядження голови Кіровоградської РДА № 108-р від 11.04.2016 року.
Стосовно пункту 2.2.6. спірного договору, яким передбачено обов'язок відповідача щомісяця, до 25 числа наступного за звітним, подавати платнику розрахунки витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за формою "2-Пільга" - розрахунок, апеляційний господарський суд правомірно виходив з того, що редакція позивача щодо самої процедури проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд передбачена п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", згідно з яким підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга", тобто порядок визначений не лише розпорядженням, а й постановою Кабінету Міністрів України, натомість відповідачем запропоновано абсолютно інший та не передбачений законодавством механізм компенсації за пільговий проїзд.
Також необхідно зауважити, що пільговим категоріям населення надається право на безкоштовний проїзд по всій території України незалежно від місця проживання, але відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, компенсаційні виплати за пільговий проїзд проводяться за місцем перебування пільговика на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, тобто за місцем його реєстрації. Затверджена форма " 2-пільга" - розрахунку видатків на відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом на приміських маршрутах, із зазначенням прізвища, імені та по батькові пільговиків дає можливість чіткого та правдивого обліку громадян, які фактично скористалися правом на безоплатний проїзд і проживають в Кіровоградському районі, що не призведе до нецільового використання коштів із місцевого бюджету.
Згідно зі ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період; принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі - гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками (розпорядниками бюджетних коштів) відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірний п. 2.2.6 договору в редакції позивача викладено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 11.04.2016 року № 108-р, а, відтак, є таким, що узгоджується з чинним законодавством.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також суд касаційної інстанції зазначає, що інші доводи ПП "Олікс", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року у справі № 912/2180/16 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіМ.В. Данилова
В.О. Швець