22 червня 2017 року м. Київ К/800/20455/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ДР №078962 від 30 серпня 2016 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову, винесену інспектором роти №2 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в м. Хмельницькому Онуфрійчук А.В. серії ДР №078962 від 30 серпня 2016 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року залишено без змін постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, проте не погодився з мотивами прийнятої постанови суду першої інстанції.
Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що після зупинення позивача, пред'явлення ним відповідних документів та їх перевірки, останній здійснив рух транспортним засобом без посвідчення водія, яке було вилучено у нього інспектором патрульної міліції, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є помилковими.
Судами попередніх інстанцій, що постановою інспектора роти №2 управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в м. Хмельницькому Онуфрійчук А.В. серії ДР №078962 від 30 серпня 2016 року накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Вказаною постановою встановлено, що позивач 30 серпня 2016 року о 03 годині 50 хвилин у м. Хмельницькому по вул. Глінки 2/3 керував автомобілем НОМЕР_1, не маючи при собі посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим порушив п.п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, встановлено єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.1 (а) Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відносно позивача складено протокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якому зазначено, що особу порушника встановлено з посвідчення водія НОМЕР_2 від 25 серпня 1999 року. У вказаному протоколі зазначено, що позивач 30 серпня 2016 року о 3 год.50 хв. в м. Хмельницькому по вул. Глінка 2/3 керував транспортним засобом HYUNDAI в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно наданих під час розгляду справи пояснень представника відповідача, позивач після зупинки його автомобіля і перевірки документів намагався зникнути з місця та здійснив рух без посвідчення водія та інших документів, які вже були вилучені.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності накладення на позивача стягнення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки подальші дії позивача після зупинення його відповідачем та пред'явлення посвідчення водія, не утворюють складу вказаного правопорушення, а мають ознаки іншого.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі дії позивача можуть мати ознаки іншого правопорушення, ніж передбачене статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - статями 122-2, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко