Справа № 671/473/17
Головуючий у 1-й інстанції: Павлова А.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 червня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації про стягнення частини недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в квітні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації про стягнення частини недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 03.05.2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Разом з тим, до початку судового розгляду справи, відповідач надав суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
Згідно з ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що позивач - ОСОБА_2 з 10.12.2007 по 30.06.2014 року отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, що підтверджується довідкою відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту № 1189/3 від 03.06.2015. За вказаний період ОСОБА_2 було нараховано та виплачено 13430,50 грн.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 було встановлено, що позивач має двох дітей - доньку Еріку, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
З 10.12.2007 по 02.10.2010 року позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на доньку Еріку, а з 13.12.2010 року - на сина ОСОБА_3.
З індивідуальних відомостей про застраховану особу та копії свідоцтва про зміну імені позивача слідує, що ОСОБА_2 з 2002 року по 2015 рік була застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особою.
12.01.2017 року ОСОБА_2 звернулась в УПСЗН Волочиської РДА з проханням перерахувати та виплатити їй суму недоплаченої допомоги за весь період її отримання.
Як вбачається із поданої позивачем копії її звернення до УПСЗН Волочиської РДА від 12.01.2017 року, у ньому вона посилається на те, що в період з 2007 року по 2011 рік отримувала від УПСЗН Волочиської РДА допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і просила перерахувати їй суму нарахованих коштів відповідно до Закону України "Про тимчасову втрату працездатності" на рівні прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.
Того ж дня, листом № 05-12/76 її було повідомлено, що призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй проводилось згідно Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми" та Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 року.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачена виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Законом про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою. Одним із принципів бюджетної системи України Бюджетним кодексом України визначено збалансованість, виходячи з якого, повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
У 2012 році, виходячи з реальних фінансових ресурсів, була врахована потреба в коштах для реалізації положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в обсязі, необхідному для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік", а саме - мінімальний розмір допомоги становив 130 грн.
Оскільки гр. ОСОБА_2 за період з 19.12.2011 по 19.06.2012 отримала допомогу в сумі 786,85 грн., а прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становив в грудні 2011 року 870 грн., з січня 2012 року по 31 березня 2012 року 893 грн., з квітня 2012 року по 30 червня 2012 року 911 грн., то відповідно до розрахунків спеціалістів управління дана сума становить лише 4655,95 грн.
Враховуючи вищевикладене, управління соціального захисту населення як розпорядник коштів керуючись виключно нормами чинного законодавства, відповідно до статей 22, 23 Бюджетного кодексу України та Законом України "Про державний бюджет на 2015 рік" кошти в розмірі 4655,95 грн. (за період з 19.11.2011 по 19.06.2012) немає можливості виплатити.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року № 2811-XII (надалі - Закон № 2811-XII), Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (надалі - Порядок № 1751).
Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 01.01.2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Водночас частиною третьою статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 саме на виконання Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" не приймався.
За змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.
Розміри і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" на виконання статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінет Міністрів України не визначав.
Так, норми що підлягають застосуванню стосовно виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, якою в даному випадку є позивач, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності дій відповідача при виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не в повному розмірі.
Вірним є також рішення суду першої інстанції, щодо відмови в частині вимоги стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.06.2012 по 30.06.2014 року, оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено, доказів на підтвердження факту її звернення до Управління праці та соціального захисту населення Волочиської РДА та відмови вказаного органу щодо виплати ОСОБА_2 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 03 травня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5