04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" червня 2017 р. Справа№ 910/1069/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Тума О.В. - представник задов.. №12/12/16 від 12.12.2016 року;
від відповідача: Левченко Д.Ю. - представник за дов. №22 від 18.01.2017 року,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017
у справі № 910/1069/17 (суддя: Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн"
до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 2 828 222,76 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлайн" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 2 828 222,76 грн.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору здійснив оплату за виконані й прийняті роботи лише частково на суму 55234982,34 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлайн" становить 1337630,77 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просив суд першої інстанції стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" 3% річних у розмірі 133 140,07 грн, інфляційні у розмірі 1357451,92 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі №910/1069/17 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" заборгованість у розмірі 1 337 630,77 грн, 3% річних у розмірі 133 140,07 грн, інфляційні у розмірі 1 342 361,77 грн та судовий збір у розмірі 42 196,99 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" направило до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин правову позицію Верховного суду України викладену у постанові від 05.04.2017 року №6-522цс17.
Крім того, скаржник зазначив, що об'єкт в експлуатацію не зданий, акт з прийняття об'єкта в експлуатацію не підписаний, тобто строк оплати 1337630,77 грн, що є утриманням 5% від вартості робіт у відповідача не настав.
Також, скаржник вказав, що судом першої інстанції неправомірно було не застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, який настав 11.05.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року № 910/1069/17 порушено апеляційне провадження за скаргою Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
В судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.06.2017 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року по справі №910/1069/17 залишити без змін а апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
25.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлайн" (генеральний підрядник) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (замовник) було укладено договір підряду №304/03-11 (далі - договір), відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язався у 2011-2015 роках на свій ризик власними та/або залученими силами з власних матеріальних ресурсів на підставі наданої замовником належним чином оформленої та затвердженої проектно-кошторисної документації, виконати та здати замовнику в установлений цим договором строк закінчені роботи - об'єкт будівництва, а саме: "Реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі під адмінбудинок по вул. Комінтерну, 25 в Шевченківському районі м. Києва", а замовник зобов'язався надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисну та іншу необхідну дозвільну документацію, затверджену в установленому порядку, прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору Найменування робіт: Виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт за проектом "Реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі під адмінбудинок по вул. Комінтерну, 25" в Шевченківському районі м. Києва. Основні параметри, визначені проектно-кошторисною документацією: 9-ти поверхова будівля з цокольним поверхом та надземним переходом на рівні 3 поверху, загальною площею 10117,2 м2, корисною площею 8861,2 м2. Склад, обсяг робіт та строк виконання робіт може бути переглянутий в процесі будівництва у разі внесення Замовником змін до проектно-кошторисної документації з дотриманням вимог, передбачених п. 53 Загальних умов та з урахуванням вимог законодавства про здійснення державних закупівель.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати авансів по кожному етапу виконаних робіт та оплати виконаних робіт в межах фінансових можливостей замовника та календарного графіку фінансування на поточний рік. Замовник здійснює авансові платежі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника протягом 60 банківських днів з моменту підписання цього договору, а в подальшому на підставі письмового звернення та оригіналу рахунку генпідрядника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту такого звернення, та в межах загальної суми авансу - до 30% від ціни договору.
Оплата виконаних генпідрядником робіт проводиться замовником проміжними щомісячними платежами в міру виконання робіт. (п.4.3 договору)
Відповідно до п. 4.6. договору, після підписання акта та довідки, передбачених п. 4.4 цього договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи за вирахуванням суми авансу, зазначеної в довідці. Оплата за поставлене генпідрядником обладнання здійснюється замовником за вирахуванням суми авансу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня фактичної поставки такого обладнання на будівельний майданчик, що підтверджуються відповідними документами.
Згідно п. 11.1 договору приймання - передача виконаних і закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цим договором, законодавчими та нормативно - правовими актами, що стосуються питань будівництва. Після одержання повідомлення Генпідрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) Замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.
Генпідрядник протягом строку здійснення будівництва об'єкта (виконання робіт) складає, підписує та надає Замовнику для підписання Акти виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (п. 11.5 договору).
Відповідно до п.16.1 договору, цей договір набуває законної сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015 року, але в будь - якому випадку до повного виконання зобов'язань Сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору підряду №304/03-11 від 25.11.2011 року позивач у період березень 2012 року липень 2013 року виконав роботи "Реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі під адмінбудинок по вул. Комінтерну, 25 в Шевченківському районі м. Києва", а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 26.03.2012 року, №2 від 26.03.2012 року, №3 від 26.03.2012 року, №4 від 30.03.2012 року, №5 від 30.03.2012 року, №6 від 31.05.2012 року, №7 від 31.05.2012 року, №8 від 30.06.2012 року, №9 від 30.06.2012 року, №11 від 30.07.2012 року, №12 від 30.07.2012 року, №13 від 31.08.2012 року, №14 від 31.08.2012 року, №15 від 28.09.2012 року, №16 від 28.09.2012 року, №17 від 31.10.2012 року, №18 від 31.10.2012 року, №19 від 30.11.2012 року, №20 від 30.11.2012 року, №21 від 19.12.2012 року, №22 від 31.01.2013 року, №23 від 28.02.2013 року, №24 від 29.03.2013 року, №25 від 31.05.2013 року, №26 від 08.07.2013 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму в розмірі 56572 616,11 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в свою чергу була здійснена лише часткова оплата за виконані й прийняті роботи у розмірі 55 234 985,34 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції заборгованість Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлайн" за договором підряду №304/03-11 від 25.11.2011 року становить 1 337 630,77 грн.
При цьому, Київський апеляційний господарський не приймає як наладжене твердження скаржника, що строк оплати на суму 1337630,77 грн, який є утриманням 5% вартості робіт не настав, оскільки до вказаних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення п.4.6 договору підряду №304/03-11 від 25.11.2011 року, за яким після підписання акта та довідки, передбачених п. 4.4 цього договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи за вирахуванням суми авансу, зазначеної в довідці.
Крім того, у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.10.2104 року у справі №910/17172/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року та Вищого господарського України від 22.06.2016 року, у задоволенні первісного позову Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЛАЙН" 8 694 962,96 грн заборгованості, 669 585,93 грн пені, 242 082,06 грн 3% річних, 1 216 951,15 грн інфляційних втрат та 73 800,00 грн судового збору.
Так, у вказаному рішенні суду встановлено, що у відповідності до положень п. 4.6. договору, ДП "НЕК "Укренерго" протягом 30 банківських днів після підписання Актів № № 27, 28 за серпень 2013 року; № № 39, 30 за вересень 2013 року та № 31 за жовтень 2013 року, зобов'язане оплатити ТОВ "Інлайн" вартість заактованих робіт у повному обсязі.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми ст. 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, судове рішення у справі № 910/17172/14 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт виникнення обов'язку по оплаті Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" за виконані та прийняті роботи за договором підряду №304/03-11 від 25.11.2011 року відповідно до п.4.6 протягом 30 банківських днів після підписання акта та довідки підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 року у справі №910/17172/14, яке набрало законної сили.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ст. 844 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №304/03-11 від 25.11.2011 року у розмірі 1 337630,77 грн.
Щодо застосування до позовних вимог позивача про стягнення заборгованості строків позовної давності, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року)
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, за актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 26.03.2012 року, №2 від 26.03.2012 року, №3 від 26.03.2012 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт строк оплати настав 11.05.2012 року; за актами та довідками від 30.03.2012 року - 17.05.2012 року; за актами та довідками від 31.05.2012 року - 16.07.2012 року; за актами та довідками від 30.06.2012 року - 09.08.2012 року; за актами та довідками від 30.07.2012 року - 11.09.2012 року; за актами та довідками від 31.08.2012 року - 12.10.2012 року; за актами та довідками від 28.09.2012 року - 09.11.2012 року; за актами та довідками від 31.10.2012 року - 12.12.2012 року; за актами та довідками від 30.11.2012 року - 15.01.2013 року; за актом та довідкою від 19.12.2012 року - 01.02.2013 року; за актом та довідкою від 31.01.2013 року - 15.03.2013 року; за актом та довідкою від 28.02.2013 року - 12.04.2013 року; за актом та довідкою від 29.03.2013 року - 18.05.2013 року; за актом та довідкою від 31.05.2013 року - 15.07.2013 року; за актом та довідкою від 08.07.2013 року - 19.08.2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 23.01.2017 року (згідно з вхідним штампом канцелярії суду), тоді як право позивача про стягнення заборгованості в розмірі 1337 630,77 грн виникло з 12.05.2012 року.
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як було зазначено вище, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/17172/14 за первісним позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЛАЙН" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про стягнення 10 823 582,10 грн.
Як вбачається з інформації Діловодства спеціалізованого суду та матеріалів зустрічної позовної заяви, 10.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЛАЙН" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", які мотивовані неналежним виконанням ДП "НЕК "Укренерго" зобов'язань щодо оплати виконаних ТОВ "Інлайн" робіт за договором підряду № 304/03-11 від 25.11.2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення позивача з зустрічним позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про стягнення 10 823 582,10 грн в межах справи №910/17172/14 свідчить про переривання строків позовної давності за вимогами про стягнення вартості виконаних належним чином й прийнятих робіт, які виникли з договору підряду №304/03-11 від 25.11.2011 року, що визначений в якості підстави позову, у справі №910/1069/17, які є частиною вимоги, розглянутої в межах справи №910/17172/14.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення незастосування судом першої інстанції до даних правовідносин правової позиції Верховного суду України викладену у постанові від 05.04.2017 року №6-522цс17, з огляду на наступне.
Так, згідно правової позиція Верховного суду України у справі №6-522цс17 перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Проте, у даному випадку має місце переривання строку позовної давності шляхом звернення ТОВ «Інлайн» до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 10823582,10 грн за роботи виконані за договором підряду.
Тобто, в даному випадку інші фактичні обставини справи і до даних правовідносин не потрібно застосовувати правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 05.04.2017 року №6-522цс17.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що у згаданій справі №910/1069/17 не відбулось переривання строку позовної давності.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 133 140, 07 грн 3 % річних та 1 342 361,77 грн інфляційних нарахувань, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань у зв'язку з неправильним визначенням позивачем початку періоду нарахування, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового стягнення з відповідача на користь позивача 133 140,07 грн 3% річних та 1342 361,77 грн інфляційних нарахувань.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі №910/1069/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі №910/1069/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1069/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк