Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" червня 2017 р.Справа № 922/1794/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Департамента цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
про стягнення 9056,28 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-16/2310 від 24.04.2017 року
відповідача - ОСОБА_2, дов. № 04-01-23/684 від 12.06.2017 року
Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 3026,19 грн. пені за період з січня по квітень 2017 року, 1009,34 грн. 3% річних за період з січня по квітень 2017 року та 5020,75 грн. індексу інфляції за період з січня по квітень 2017 року за договором про постачання електричної енергії № 03-6298 від 05 квітня 2006 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 19 червня 2017 року просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи та відзив на позовну заяву, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 19 червня 2017 року оголосив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 19 червня 2017 року проти усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечує.
У судовому засіданні 19 червня 2017 року усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено та оголошено перерву до 22 червня 2017 року на 10 годи 30 хвилин.
22 червня 2017 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.
Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.
На підставі договору про постачання електричної енергії № 03-6298 від 05 квітня 2006 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач, постачальник) постачає Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (відповідачу, споживачу) електричну енергію.
У зв*язку зі зміною назви споживача згідно з розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 514 від 21 серпня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 05 квітня 2006 року № 03-6298 та відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди змінено назву споживача з Головного управління з питань НС ОДА на Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації. На підставі пункту 9.11 договір пролонгований на 2017 рік.
Згідно Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов*язків сторін. Зокрема укладення договору № 03-6298 означає, що між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації області досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до пункту 7 статті 276 Господарського кодексу України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, пункту 2.1.2, якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов*язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору. відповідно до додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Згідно пункту 2.2.5 договору, споживач зобов*язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно пунктом 5 додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка. який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до пункту 5 додатку № 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 банківських днів з дня його отримання.
Зобов*язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів (стаття 526 Цивільного кодексу України. стаття 193 Господарського кодексу України). Крім того самим договором, а саме пунктом 2.2.1 передбачено обов*язок відповідача виконувати умови договору.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії, відповідно до пункту 1 статті 275 Господарського кодексу України та пункту 10.2 "Правил" є обов*язком відповідача. як споживача електричної енергії.
Таким чином за період з січня 2017 року по квітень 2017 року у відповідача перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" утворилася заборгованість, яка станом на 01 травня 2017 року складає: 3026,19 грн. пені за період з січня по квітень 2017 року, 1009,34 грн. 3% річних за період з січня по квітень 2017 року та 5020,75 грн. індексу інфляції за період з січня по квітень 2017 року.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1009,34 грн. 3% річних за період з січня по квітень 2017 року та 5020,75 грн. індексу інфляції за період з січня по квітень 2017 року задовольнити.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та пункту 4.2.1. договору, укладеного між сторонами при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
На підставі викладеного позивачем нараховано Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації 3026,19 грн. пені за період з січня по квітень 2017 року.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, позивачем були надані обґрунтовані розрахунки пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до яких сума пені складає 3026,19 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Однак, як вбачається з наданих до суду доказів, Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації по мірі надходження коштів виконує свої зобов*язання, але має місце скрутне матеріальне становище з фінансуванням, а саме зобов*язання не виконуються не з вини відповідача, адже у відповіданості до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов*язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом України про Державний бюджет України. Частиною 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлюються положення про те, що бюджетні призначення встановлюються Законом України про Державного бюджету України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Отже відсутність бюджетних призначень унеможливлює здійснення Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації вчасної оплати послуг з електропостачання.
За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 1513,09 грн. В частині стягнення пені у сумі 1513,10 грн. відмовити.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесцуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 217, 230, 275, 276 Господарського кодексу України, 6, 509, 525, 526, 530, 549 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Департамента цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, вул. Салтівське шосе, 73, поточний рахунок 35210001008519 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, на поточний рахунок 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 1513,09 грн. пені за період з січня по квітень 2017 року, 1009,34 грн. 3% річних за період з січня по квітень 2017 року та 5020,75 грн. індекса інфляції за період з січня по квітень 2017 року.
Стягнути з Департамента цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, вул. Салтівське шосе, 73, поточний рахунок 35210001008519 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, на поточний рахунок 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 1600 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1513,10 грн. пені відмовити.
Повне рішення складено 23.06.2017 р.
Суддя ОСОБА_4