20 червня 2017 р.Справа № 820/6247/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ральченка І.М.
Суддів: Катунова В.В. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Ружинської К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/6247/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.11.2015 р. №3217-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.11.2015 р. №3217-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" - як такий, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси громадянина України ОСОБА_1.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2017 року закрив провадження у справі. Роз'яснив позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції загальних судів, в порядку цивільного судочинства.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спірне підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.06.2017року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, спори з приводу прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються набуття фізичною чи юридичною особою права користування земельною ділянкою мають вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (фізична особа) іншому (Держгеокадастр), яка має місце під час здійснення владних управлінських функцій.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 11 листопада 2014 року по справі №21-493а14 та від 09 грудня 2014 року по справі № 21-308а14, яка в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування усіма судами.
Таким чином, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки даний спір не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим є підстави для закриття провадження у справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року по справі № 820/6247/16 прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017р. по справі № 820/6247/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ральченко І.М.
Судді Катунов В.В. Бартош Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2017 р.