10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"22" червня 2017 р. Справа № 806/872/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Полоневич Т.Ю.,
представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" березня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання відкрити виконавче провадження ,
У березні 2017 року ОСОБА_3 через представника, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом та просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. щодо повернення виконавчого листа №119 2017, який видано Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16 без прийняття до виконання. Також, позивач просив визнати неправомірними та скасувати рішення у формі повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 02 березня 2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16.
В обґрунтування позову зазначав, що дії відповідача щодо повернення виконавчого листа є неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. щодо повернення виконавчого листа № 119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі № 806/2005/16, без прийняття до виконання.
Визнано протиправним та скасовано рішення у формі повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. від 02 березня 2017 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 119 2017, який виданий Житомирським окружним адміністративним судом 13.02.2017 у справі №806/2005/16.
В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначено, що дії державного виконавця правомірні, законні та ґрунтуються виключно на вимогах Закону України "Про виконавче провадження".
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 806/2005/16 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надіслати до Пенсійного фонду України інформацію про зміни у грошовому забезпеченні для перерахунку пенсії ОСОБА_3, яка набрала законної сили 08 лютого 2017 року.
13 лютого 2017 року Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №119 2017р. у справі № 806/2005/16 (а.с. 8), який було направлено для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
02 березня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком Віталієм Володимировичем винесено рішення у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (далі - повідомлення від 02.03.2017, а.с. 9). Як на підставу для неможливості прийняття виконавчого документу до виконання відповідачем зазначено, що заявником не долучено документів які підтверджують його повноваження та в поданому виконавчому документі не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону (а.с. 9 на звороті).
Суд першої інстанції надаючи правову оцінку діям державного виконавця щодо повернення виконавчого документу в адміністративній справі № 806/2005/16 дійшов висновку, що такі дії є протиправним та не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного повідомлення від 02.03.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Мінюсту від 02.04.2012, №512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок
Судом встановлено, що виконавчий лист, виданий 13.02.2017 у справі № 806/2005/16, було направлено для примусового виконання до відповідача.
Як вбачається з оскаржуваного повідомлення від 02.03.2017, головний державний виконавець зазначив, що в поданому виконавчому документі не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону, а саме: не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист".
Суд першої інстанції перевіряючи вказану обставину обгрунтовано не погодився з вказаними обставинами.
Так, приписами п. 1.ч. 1 ст. 4 Закону, у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.
З копії виконавчого листа, який міститься в матеріалах справи (а.с. 8) встановлено, що в графі: повне найменування суду, яким видано виконавчий лист, вказано Житомирський окружний адміністративний суд.
Частиною 3 ст. 4 Закону визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Варто зазначити, що суддя та помічник судді (секретар) є особами, які уповноважені на підписання виконавчого листа, однак вони не є посадовими особами, що видають виконавчий лист, оскільки виконавчий лист видано судом.
Виконавчий лист у адміністративній справі № 806/2005/16, виданий Житомирським окружним адміністративним судом, як державним органом, та скріплений печаткою із зображенням Державного Герба України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повернення виконавчого документу у адміністративній справі №806/2005/16 з тих підстав, що не дотримано вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону, а саме: не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист, є протиправним.
Також, перевіряючи обставини, зазначені в оскаржуваному повідомленні від 02.03.2017 року з приводу того, що представником стягувача пред'явлено до виконання виконавчий документ разом з світлокопією довіреності, яка посвідчена нотаріально, а долучена світлокопія довіреності жодним чином не завірено.
На обгрунтування своїх вимог, відповідач посилаючись на вимоги п. 22-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та дійшов висновку, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження.
Суд першої інстанції перевіряючи вказані обставини виходив з наступного.
Згідно п. 1 ч. 1. ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 16 Закону визначено, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Пунктом 3 Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону. До заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Як встановлено судом, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на яку посилається головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в повідомленні від 02.03.2017 втратила чинність у 2012 році.
Станом на 02.03.2017 нотаріальні дії нотаріусів регулювалися Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Мін'юсту, від 22.02.2012, №296/5.
Виходячи з правових норм, суд дійшов обгрунтованого висновку, що ні Інструкцією, а ні Законом не визначено обов'язку заявника при пред'явленні виконавчого листа до примусового виконання, нотаріально засвідчувати копії документів, які підтверджують його повноваження.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повернення виконавчого документу у адміністративній справі №806/2005/16 з тих підстав, що заявником не долучено документів, які підтверджують його повноваження не відповідає дійсним обставинам справи та порушує права стягувача на виконання судового рішення на завершальній стадії судового провадження.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог.
Постанову суду прийнято судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" березня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "22" червня 2017 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_2
4- відповідачу/відповідачам: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вул.Городецького,13,м.Київ 1,01001
- ,