22 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6446/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Яворського І.О.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року за позовом Приватного акціонерного товариства (Далі - ПрАТ) «Фірма «Нафтогазбуд» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Далі - Залізничної ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення,
В березні 2017 року ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення Залізничної ОДПІ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 30.12.2016.
Позов мотивований тим, що у зв'язку з наявністю порушеного господарським судом Львівської області ухвалою від 25.10.2012 провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», у контролюючого органу були відсутні правові підстави, починаючи з цієї дати вчиняти будь-які дії щодо задоволення виконання зобов'язань товариства, в тому числі проводити зарахування поточних платежів в заборгованість минулих періодів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 адміністративний позов ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» було задоволено повністю.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Залізнична ОДПІ подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення у зв'язку з тим, що контролюючий орган не склав акт документальної перевірки, оскільки обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів, у випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Контролюючий орган прийняв спірне рішення відповідно до додатку № 12 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а суд своє рішення мотивував з посиланням на обставини, які передбачені додатками №№ 14, 15 цієї Інструкції. При винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не взяв до уваги факту наявності розрахунку штрафної санкції та пені по відповідних періодах та підставах виникнення. Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та підстав їх звернення, оскільки позивач перебував на банкрутстві і саме тому не погоджувався із рішенням контролюючого органу. У зв'язку з цим, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та прийняти нову, якою відмовити ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» перебуває на обліку у Франківському відділення Залізничної ОДПІ.
30.12.2016 Залізничною ОДПІ було прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» застосовано штраф за період з 21.02.2013 до 10.09.2015 в сумі 74 885,75 грн (10 % до 01.01.2015), за період з 21.01.2015 до 26.07.2016 в сумі 121 745,70 грн та нарахована пеня в розмірі 273 563,51 грн (0,1 % від суми недоїмки), а всього у розмірі 470 194,96 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення контролюючого органу прийняте в порушення вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», без проведення перевірки за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається рішення. Крім того, суд першої інстанції вважав неналежним в якості доказу розрахунку штрафних санкцій з огляду на його дефектність.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статей 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, п.9.2-9.5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.п.5 п.4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 20.08.2014 Міністерством фінансів України наказом № 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Далі - Інструкція № 449), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Пунктом сьомим розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.
Рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається за результатами розгляду акта документальної перевірки протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки-приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Крім того, як вказується в Інструкції № 449, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в порушення вказаної норми, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення без проведення перевірки за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення.
Долучений до матеріалів справи відповідачем розрахунок штрафних санкцій, пені не може братись судом як належний доказ наявності розрахунку, оскільки не містить підпис відповідальної особи, що повинна проводити перевірку, розрахунок штрафних санкцій, числових значень зазначених в оскаржуваному рішенні та вихідних даних необхідних для розрахунку пені та штрафних санкцій.
Згідно п.5 розділу VII Інструкції № 449, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Разом з тим, в порушення вимог цього пункту, відсоткова частка долученого розрахунку становить 10 % замість 0,1. Також, не зазначено кількості днів прострочення та документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, долучений розрахунок не містить числових значень визначених сум штрафних санкцій та нарахованої пені.
Верховний Суд України у постанові від 05.12.2006 по справі № 21-527во06 висловив правову позицію, яка полягає в тому, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Затверджена наказом Міністерством фінансів України № 44 від 20.04.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 393 від 28.03.2016) процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів вказує на прийняття необхідних рішень про застосування штрафних санкцій, пені на підставі актів перевірки. Зазначене свідчить про той факт, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, пені за несплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки.
Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття спірного рішення без складання акту про результати перевірки та розрахунку штрафних санкцій і пені.
Верховний Суд України у постанові від 27.01.2015 по справі №21-425а14 вказав, що лише дотримання контролюючим органом умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та до відсутності правових наслідків такої.
У відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
При цьому, колегія суддів, виходячи з аналізу встановлених обставин по справі, не вбачає підстав для відступлення від наведеної вище правової позиції.
Крім того, відповідно до абз.6 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній на момент винесення спірного рішення (далі - Закон №2343-XII), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч.1 ст.19 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Відповідно до ч.2 ст.19 цього Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 було порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає: зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» було припинено, у зв'язку з відкликанням ініціюючим кредитором заяви про порушення справи про банкрутство.
Разом з тим, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів у спростування доводів позивача щодо відсутності розрахунку пені і штрафних санкцій, що виключає можливість встановити конкретні періоди та конкретні суми, які були нараховані, а тому колегія суддів приходить до висновку, що останнім не доведено протиправність спірного рішення, як того вимагає ч.2 ст. 71 КАС України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 71 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, не заслуговує на увагу твердження апелента, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки оскаржувалося рішення суб'єкта владних повноважень, а суд на виконання приписів ч.3 ст.2 КАС України перевіряв чи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 по справі № 813/933/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст ухвали складено 23.06.2017