13 червня 2017 рокусправа № 310/960/17(2-а/310/55/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 року за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії пенсійного органу щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% від суддівської винагороди, визначення стажу роботи та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді без врахування стажу на посадах стажиста слідчого Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури, слідчого Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури, строку військової служби, половини строку навчання;
- зобов'язати Відповідача починаючи з 15.12.2016 року, призначити та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на здійснення нарахування без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призначення Позивачу з 15 грудня 2016 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а саме, у розмірі 86 % від суддівської винагороди судді. Зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Позивачу з 15 грудня 2016 року з розрахунку 90% суддівської винагороди судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням раніше виплачених сум.
Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу голови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 68-к від 14.12.2016 року був відрахований зі штату Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на підставі рішення Вищої ради юстиції № 3140/0/15-16 від 08.12.2016 року про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно розпорядження, оформленим протоколом № 5397 від 23.12.2016 року, з 15.12.2016 року Бердянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1, враховуючи його стаж роботи суддею 23 роки 01 місяць 07 днів, було призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 22016,00 грн., що складає 86% від посадового окладу, який він мав на момент звільнення і який становив 25600.00 грн.
13 лютого 2016 року позивач звернувся до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про роз'яснення підстав, з яких виходив відповідач призначаючи йому довічне утримання судді у відставці.
Листом № 24/П-4 від 15.02.2017 року відповідач повідомив ОСОБА_1, що для визначення розміру довічного утримання судді у відставці враховується лише час його фактичної роботи на посаді судді - 23 роки 01 місяць 07 днів.
Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право на отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу вимог ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Проголосивши незалежність і недоторканість суддів, Конституція України передбачила однією з гарантій цієї незалежності право судді на відставку (п.9 ч.5 ст.126 Конституції України).
Отже, зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення як складової соціальних гарантій незалежності суддів.
Так, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів». Згідно з ч.1 ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Згідно ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.
З метою реалізації зазначених повноважень (ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України»), Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
На час звільнення позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), ст. 120 даного Закону передбачає, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
У відповідності до положень ч.1 ст. 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Частиною 3 статті 141 Закону № 2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (редакція до 28.03.2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом, позивача було призначено суддею до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та в той час діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ у відповідній редакції.
Згідно ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також, згідно з п.3.1 постанови КМУ від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Як вбачається з записів трудової книжки Позивача, з 28.10.1982 року по 02.11.1984 року був призваний на військову службу (що складає 02 роки 03 дні), з 01.09.1986 року по 01.09.1989 року навчався за денною формою на юридичному факультеті Казанського державного університету (що всього складає 03 роки, тому частини - 01 рік 06 місяців), з 09.02.1993 року до 24.05.1993 року - слідчим Бердянської міжрайонної природоохоронної прокуратури (що складає 03 місяці 16 днів). Крім того, з 09.11.1993 року по 14.12.2016 року Позивач працював суддею Бердянського міського суду та Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (стаж роботи суддею - 23 роки 01 місяць 07 днів).
Отже, виходячи з приписів законодавства, вказані періоди підлягають зарахуванню при визначенні розміру довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1, у зв'язку з чим, наявні є підстави для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді.
У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантування фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту.
Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач на час подання заяви про звільнення у відставку мав стаж роботи, який надавав йому право на звільнення з посади судді у відставку, та отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% відсотків від утримання судді.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав її скасування.
Керуючись, ч.3 ст.160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.04.2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко