"21" червня 2017 р. Справа № 917/99/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.,
при секретарі Бєлкіній О.М.,
за участю представників :
стягувача - ОСОБА_1 - дов. № 40 від 27.04.2017,
боржника - ОСОБА_2 - дов. б/н від 05.01.2017,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу боржника (вх. №1867 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16, винесену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16,
за позовом Приватного акціонерного товариства "Насінневе", с. Чапаєве, Кегичівський район, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,
про стягнення 6 245 233,58 грн.,
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16 (суддя Тимощенко О.М.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16.
Боржник, ТОВ "Лозівський молочний завод", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16 на 12 місяців, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог боржник посилається на те, що втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими на себе господарськими зобов'язаннями та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції нашим підприємством. При цьому, на думку апелянта, наведені обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача, а тому господарський суд Полтавської області при винесенні оскаржуваної ухвали не вірно оцінив всі докази та обставини по справі, не врахував інтереси сторін та виніс незаконне рішення, відмовивши у відстроченні виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у даній справі.
Стягувач, ПАТ "Насінневе", у наданому відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що прийнята у відповідності з нормами чинного законодавства. Стягувач зазначив, що боржник не надав достатніх доказів свого фінансового стану, а тому його заява не містить підстави для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення відповідно до п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". Га думку стягувача, обставини, на які посилається боржник, не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини боржника у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики боржника та/або його недбалість у веденні власних справ на стягувача, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що заява ТОВ "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі №917/99/16 задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи боржника та у відзиві на неї доводи стягувача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у справі №917/99/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про стягнення 5 244 890,77 грн. основного боргу, 708 723,25 грн. пені, 83 164,18 грн. 3% річних, 208 455,38 грн. інфляційних за договором поставки №3001 від 30.01.2015 року були задоволені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 5 244 890,77 грн. основного боргу, 708 723,25 грн. пені, 83 164,18 грн. 3% річних, 208 455,38 грн. інфляційних, 93 678,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/99/16 на 48 місяців. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/99/16 на 12 місяців рівними частинами.
23.08.2016 господарським судом Полтавської області по даній справі було прийнято додаткове рішення про повернення Приватному акціонерному товариству "Насінневе" з Державного бюджету України 20 036,03 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у справі № 917/99/16 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/99/16 на 12 місяців рівними частинами скасовано. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Полтавська область від 18.08.2016 про розстрочку виконання рішення суду по справі №917/99/16 на 12 місяців рівними частинами відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 103 051,30 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
09.11.2016 господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 по справі №917/99/16 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 5 244 890,77 грн. основного боргу, 708 723,25 грн. пені, 83 164,18 грн. 3% річних, 208 455,38 грн. інфляційних, 93 678,50 грн. витрат по сплаті судового збору; а також було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Насінневе" 103051,30 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
23.05.2017 до господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у справі № 917/99/16, в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду даної заяви.
В обґрунтування свої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений втратою основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими зобов'язаннями та інше. Крім того, боржник посилається на висновки аудиту, якими підтверджено неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства. Також, боржник вказує на те, що у 2017 року - 2018 року підприємство розраховує на надходження значних коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.
Суд першої інстанції в обґрунтування відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у справі № 917/99/16 послався на те, що боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності. Наданий боржником звіт незалежного аудитора за наслідками виконання завдання з аудиторських послуг у формі завдання з виконання погоджених процедур ТОВ "Лозівський молочний завод" за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, зроблений ПП "Аудит-К", як зазначає суд першої інстанції, має консультативний характер, а припущення боржника про можливість виконати судове рішення через 12 місяців не підтверджено заявником належними та допустимими доказами. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відстрочення сплати наявного боргу може носити негативний характер по відношенню до стягувача, який поставляв боржнику продукцію ще в 2015 році, та не одержав повного розрахунку, тому обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими у розумінні ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, я кий видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Оскільки зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, що відповідає п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.
Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки (відстрочки) його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Так, ТОВ "Лозівський молочний завод" є переробним підприємством харчової промисловості України та являється експортером молочної сировини українських товаровиробників, зокрема твердого сиру. Основним видами продукції, які виготовляє ТОВ "Лозівський молочний завод" є твердий сир та інші молочні продукти. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників, яким являється і ПАТ "Насіннєве".
Як зазначає боржник, протягом останніх 10 років основними ринками збуту продукції ТОВ "Лозівський молочний завод" були Російська Федерація та Республіка Казахстан. У зв'язку з проявом агресії з боку Російської Федерації до України та політичною ситуацією, що склалася у країні, було заборонено ввезення та реалізація на території Російської Федерації продукції українських товаровиробників, у тому числі і ТОВ "Лозівський молочний завод". Крім того, Російською Федерацією було введено всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Фактично ТОВ "Лозівський молочний завод" було закрито основний ринок збуту своєї продукції. Дана подія є загальновідомим фактом в розумінні законодавства та неодноразово висвітлювалася практично усіма національними та зарубіжними засобами масової інформації.
Боржник зазначає, що організація та пошук нових ринків збуту є процесом вкрай довготривалим та проблематичним, потребує вливання значних фінансових коштів та ресурсів. Зокрема, входження української продукції на ринок Європейського Союзу фактично розпочалось лише на початку 2016 року із запровадження тимчасового застосування Глави IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВ ЗВТ). До цього часу діяв режим лише автономних торговельних преференцій ЄС для України, започаткований в квітні 2014 р., в рамках якого в односторонньому порядку українському експорту надавався доступ до ринку ЄС на умовах ПВ ЗВТ. Такий режим дозволяв торгівлю лише окремим сертифікованим підприємствам та за вкрай обмеженими квотами. Співпраця з ЄС є настільки складним та зарегульованим процесом, що до цього часу українські виробники та експортери потребують роз'яснень щодо нових чи змінених правил роботи у торгівлі з ЄС. Домовленості щодо вільної торгівлі передбачають також і проведення Україною низки реформ в сфері технічного регулювання, санітарних та фітосанітарних заходів, підвищення стандартів якості та безпечності продукції, здебільше які залежать від керівних органів в країні. Для виробника ж це означає повне переоснащення підприємства, що також потребує значних фінансових витрат. На внутрішньому ринку діє досить жорстка конкуренція, ринок перенасичений аналогічною продукцією, що також обмежує можливість отримувати достатній прибуток.
Таким чином, боржник вказує, що втрата основних ринків збуту в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в нашій державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими на себе господарськими зобов'язаннями та ін. призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством боржника.
Зазначені обставини фактично позбавили ТОВ "Лозівський молочний завод" можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ "Лозівський молочний завод" в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції.
Все це разом призвело до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ "Лозівський молочний завод". На сьогоднішній день ТОВ "Лозівський молочний завод" і досі переживає наслідки вказаних вище фактів, перебуває у дуже скрутному економічному та фінансовому становищі. Зазначена обставина підтверджується висновками сертифікованої аудиторської компанії ПП "Аудит-К", копії яких містяться в матеріалах оскарження.
Згідно висновків аудиту, проведеного на ТОВ "Лозівський молочний завод", аудитори прийшли до висновку, що фінансовий стан боржника не стійкий. У зв'язку з відсутністю власних коштів, боржник залежний від залучених, та здійснює фінансування діяльності за рахунок джерел зовнішнього фінансування (кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості). Боржник, маючи на сьогодні низькі значення ліквідних активів, що призвело до нульових значень показників абсолютної ліквідності, не має можливості своєчасно погашати короткострокову заборгованість за рахунок власних грошових коштів. Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, про що свідчать показники коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності боржника, та призведе до повної неплатоспроможності боржника і ризику банкрутства.
Суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги вищевказані висновки аудиторського звіту.
Також, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ситуація боржника ускладнюється арештом коштів на його рахунках та майна, що позбавляє останнього можливості сплачувати відсотки за кредитами, що викликає накопичення заборгованості перед банком, у якого майно товариства перебуває у заставі, а також розраховуватися за готову продукцію для її подальшої реалізації, відповідно отримувати прибуток для погашення заборгованості.
Суд першої інстанції також не дав належної оцінки тому, що на даний час судами України вже винесено ряд рішень про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" заборгованостей, на виконання яких нашим підприємством були укладені мирові угоди з кредиторами про погашення заборгованості на умовах розстрочення, зокрема:
Ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 917/280/16 затверджено мирову угоду про розстрочення заборгованості в розмірі 1 590 943,96 грн. на період з липня 2016 р. по червень 2018 р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 917/756/16 затверджено мирову угоду про розстрочення заборгованості в розмірі 1 656 406,31 грн. на період з жовтня 2016 р. по січень 2018 р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 922/4824/16 затверджено мирову угоду про розстрочення заборгованості в розмірі 28 202,00 грн, на період з квітня 2017 р. по червень 2017 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/99/16 розстрочено виконання рішення суду про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" заборгованості в розмірі 6 245 233,58 грн. на період з вересня 2016 року по вересень 2017 року.
Як зазначає боржник, все це в сукупності не тільки завдає збитків державі, порушує права фізичних та юридичних осіб, а й матиме своїм наслідком утворення нових боргів, що в подальшому потягне за собою банкрутство ТОВ "Лозівський молочний завод". Наведені обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.
Судом першої інстанції також не прийнято до уваги, що ТОВ "Лозівський молочний завод" вживає всіх можливих заходів з метою продовження господарської діяльності, отримання прибутку для подальшого функціонування підприємства, сплати податків, соціальних платежів, виплати заробітної плати працівникам та погашення заборгованості за рішеннями судів, в тому числі, перед ПАТ "Насіннєве".
З метою вжиття боржником заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішень суду та уникнення банкрутства, боржник уклав ряд зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, зокрема: контракт № 13/03 від 13.03.2017, укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та Компанія (англ. "G.М. Grоuр") (Грузія) з графіком поставок на суму 1 620 000,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 13.03.2017; контракт № 22/02 від 22.02.2017, укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та GEOLITAS (Республіка Латвія) з графіком поставок на суму 1 676 040,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 22.02.2017.
Тобто, ТОВ "Лозівський молочний завод" вживає заходи, спрямовані на погашення заборгованості перед стягувачем, що дозволить відновити його порушені права.
Відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
В цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.
Отже, враховуючи викладене, оскільки обставини, які склалися у боржника, є винятковими та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а також приймаючи до уваги ситуацію, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції боржника, надані боржником документальні докази на підтвердження існування тяжкого фінансового стану ТОВ “Лозівський молочний завод”, вжиті боржником заходи зі стабілізації об'ємів виробництва, з урахуванням дотримання балансу матеріальних інтересів обох сторін, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення на 12 місяців не суперечить ст. 121 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 по справі № 917/99/16 на 12 місяців.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги боржника знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що висновки викладені в ухвалі господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16 не відповідають матеріалам справи та є необґрунтованими, у зв'язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга боржника - задоволенню.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.05.2017 у справі № 917/99/16 скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/99/16 задовольнити.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2016 у справі № 917/99/16 на 12 місяців.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.