"20" червня 2017 р. Справа № 920/198/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.
секретар судового засідання Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.03.2017)
відповідача - ОСОБА_2 (директор; повноваження підтверджені наказом № 23 від 31.08.2016, протоколом загальних зборів учасників від 31.08.2016 та випискою з ЄДРПОУ від 07.09.2016)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івмар Плюс», м. Суми (вх. №1508 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2017 у справі № 920/198/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івмар Плюс», м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова група «Новапроект», м. Суми
про стягнення 28210,00 грн., -
У березні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Івмар Плюс», м. Суми звернувся до Господарського суду Сумської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова група «Новапроект», м. Суми про стягнення 28210,00 грн. боргу за Договором про надання послуг № 3 від 10.10.2016. В обґрунтування вимог по стягненню зазначеної суми заборгованості позивач послався на те, що він протягом жовтня - грудня 2016 року надав відповідачу послуги з роботи екскаватора у кількості 335,5 мотогодин на загальну суму 140910,00 грн., але відповідач в порушення умов договору оплатив послуги лише частково в сумі 112700,00 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.04.2017 по справі № 920/198/17 (суддя Резніченко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач із даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2017 по справі № 920/198/17 скасувати на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28210,00 грн. за Договором про надання послуг № 3 від 10.10.2016.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2017 призначено суддю-доповідача ОСОБА_3 та визначено для розгляду справи № 920/198/17 склад колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2017 о 12:45 год.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5187 від 18.05.2017), в якому вважає вимоги скаржника необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, як законне та вмотивоване.
Відповідно до розпорядження від 22.05.2017 у справі № 920/198/17, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.05.2017, у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А., для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 задоволено клопотання представника позивача (вх. № 5159 від 18.05.2017) про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 20.06.2017 об 11:00 год.
Відповідно до розпорядження від 19.06.2017 у справі № 920/198/17, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.06.2017, у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 20.06.2017 уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Івмар Плюс», м. Суми (вх. №1508 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2017 у справі № 920/198/17 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.
Як свідчать матеріали справи, 10.10.2016 між сторонами у справі був укладений договір № 3 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого відповідач (Замовник) доручає та зобов'язується оплатити роботи, а позивач (Виконавець) зобов'язується надати послуги роботи екскаватора.
Згідно з пунктами 2.1.1. та 2.1.2. Договору замовник зобов'язався надати виконавцю фронт робіт на об'єкті та забезпечити безперебійну його роботу, а також сприяти у виконанні робіт (послуг).
Окрім цього, за умовами Договору замовник (відповідач) взяв на себе зобов'язання: своєчасно оплатити та прийняти виконані виконавцем роботи (пункт 2.1.4.); забезпечити проживання та харчування водіїв виконавця (пункт 2.1.6.).
У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що вартість наданої роботи за одну відпрацьовану мотогодину становить 420,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% і сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (позивача).
Замовник не несе відповідальності за простій спецтехніки через важкі погодні умови, які унеможливлюють ведення робіт (пункт 4.4. Договору).
Даний Договір діє з 10.10.2016 і до 31.12.2016 (пункт 5.1. Договору).
Позивач зазначає, що протягом жовтня - грудня 2016 року він надав відповідачу послуги роботи екскаватора згідно умов Договору у кількості 335,5 відпрацьованих мотогодин на загальну суму 140910,00 грн., в підтвердження чого надав до матеріалів справи акти наданих послуг № 75 від 18.10.2016 на суму 17640,00 грн., № 101 від 26.10.2016 на суму 4620,00 грн., № 119 від 04.11.2016 на суму 10080,00 грн. Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень та оплачені відповідачем.
Крім цього, позивач вказує на те, що ним були складені та передані для підписання відповідачу акти № 165 від 19.12.2016 на суму 55650,00 грн. та № 166 від 19.12.2016 на суму 52920,00 грн., які відповідачем не підписані.
Також, позивач посилається на те, що виставлені ним відповідачу рахунки № 356 від 19.11.2016 на суму 55650,00 грн. та № 371 від 12.12.2016 на суму 52920,00 грн. були оплачені останнім частково в сумі 45360,00 грн. та в сумі 3500,00 грн. відповідно.
За даними позивача, відповідач в порушення договірних домовленостей, не повністю оплатив вказані рахунки на загальну суму 28210,00 грн. Факт надання послуг за договором за неоплачені відповідачем роботи у розмірі 28210,00 грн. (приблизно 67 мотогодин) позивач підтверджує змінними рапортами, складеними представником відповідача - виконробом ОСОБА_4 Всього у зазначених рапортах підтверджується надання позивачем послуг на 335,5 відпрацьованих мотогодин.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28210,00 грн. за Договором № 3 про надання послуг від 10.10.2016.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами за укладеними договором, є зобов'язанням з надання послуг та регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладаючи договір про надання послуг, сторони у пункті 2.1.4. узгодили, що замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно оплатити та прийняти виконані виконавцем (позивачем) роботи.
Строки проведення оплати вартості робіт, як і порядок оформлення результатів надання послуг, сторонами у Договорі не визначені.
Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.06.2017, замовник за Договором перераховував виконавцю грошові кошти авансом в рахунок сплати вартості послуг роботи екскаватора, а вже в подальшому сторони повинні були належним чином узгодити кількість відпрацьованих мотогодин на підставі первинних документів, чого в даному спірному випадку зроблено не було.
Згідно пункту 7.3. Договору з усіх питань, не визначених цим Договором, сторони повинні керуватись чинним законодавством України.
Проаналізувавши умови договору суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що оскільки у договорі сторони не врегулювали питання яким чином повинні бути оформлені результати надання послуг та якими доказами підтверджується сам факт проведення робіт і їх кількість, тому в даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ДБН В2.8-9-98 «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент, експлуатація будівельних машин. Загальні вимоги», вимоги наказу Мінстатистики України від 13.06.1997 № 149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів» та приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому тягар доказування розподіляється між сторонами залежно від характеру спірних правовідносин та предмету доказування.
Предметом доказування по даній справі є доведення позивачем факту відпрацювання при наданні послуг роботи екскаватора згідно Договору у кількості 335,5 мотогодин в жовтні - грудні 2016 року.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем не доведено ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції факту відпрацювання при наданні протягом жовтня - грудня 2016 року послуг з роботи екскаватора у кількості 335,5 мотогодин на загальну суму 140910,00 грн. Обсяг наданих послуг екскаватора саме у такому розмірі матеріалами справи не підтверджується.
Так, позивачем не було надано первинні документи, які підтверджують виконання зобов'язань за договором, що суперечить вимогам наказу Мінстатистики України від 13.06.1997 № 149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів», де передбачено ведення форми ЕБМ-4 Рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму), форми ЕБМ-2 Подорожній лист будівельної машини, форми ЕОМ-5 Картка обліку роботи будівельної машини (механізму), форми ЕБМ-6 Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму), форми ЕБМ-7 Довідка про виконані роботи (послуги) для всіх форм власності та господарювання, на балансі яких є будівельні машини та механізми.
Жодний з перелічених документів позивачем суду не надано.
Згідно ДБН В2.8-9-98 «Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент, експлуатація будівельних машин. Загальні вимоги» облік робіт, виконаних машинами, здійснюється за даними шляхових листів та змінних рапортів машиністів.
Дослідивши зміст наданих позивачем змінних рапортів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони не є належними та допустимими доказами в підтвердження заявленої у позові кількості відпрацьованих мотогодин при наданні послуг за договором, так як їх форма не відповідає вимогам наказу Мінстатистики України від 13.06.1997 № 149 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів».
Водночас, оскільки згідно посадової інструкції, що затверджена наказом № 26-п від 06.10.2016 та наказу № 23-ВН від 02.09.2016 про надання права підпису документів, право підпису змінних рапортів надано лише головному інженеру відповідача, тому надані до позову змінні рапорти обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з посиланням на те, що ці документи підписані неуповноваженою особою - колишнім працівником відповідача (виконробом ОСОБА_4О.).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом.
Матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували факт виконання позивачем робіт саме на суму 140910,00 грн. у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як зазначає відповідач, і ці дані не спростовані позивачем, відповідність заявлених позивачем мотогодин фактично відпрацьованим не співпадає з табелями обліку робочого часу працівників ТОВ «БІГ «Новапроект». Відповідач вказує на те, що час роботи екскаватора не може перевищувати часи роботи бригади працівників відповідача, так як їх робота є взаємопов'язаною. Робітники можуть працювати без екскаватора, але спецтехніка позивача без робітників відповідача ні. Кількість відпрацьованих годин екскаватора не співпадає з табелями обліку робочого часу - екскаватор позивача не працював без робітників підприємства відповідача. Також відповідач обґрунтовано посилається на те, що згідно пунктів 2.3.1. та 2.3.2. Договору усунення несправностей спецтехніки виконавець зобов'язаний здійснювати негайно і за власний рахунок та забезпечити безперебійну роботу екскаватора. Однак усунення несправності було здійснено за рахунок замовника. При цьому, дні коли екскаватор був несправний і не працював, в змінних рапортах містяться дані щодо відпрацювання спецтехнікою позивача по 8 годин, в той час як фактично було відпрацьовано 06.12.2016 - 4 години до обіду та 07.12.2016 - 4 години після обіду. Крім того, відповідачем були виявлені невідповідності робочого часу в змінних рапортах, оскільки в них була зазначена робота спецтехніки у вихідні дні 19 та 20 листопада, коли роботи на об'єкті фактично не велися.
Наявні у матеріалах справи акти надання послуг № 165 від 19.12.2016 та № 166 від 19.12.2016 (том 1 аркуші справи 39, 44) складені позивачем в односторонньому порядку, не підписані з боку замовника і взагалі не узгоджені з відповідачем, а тому їх зміст щодо обсягу надання послуг екскаватора, правомірно не взятий до уваги судом першої інстанції, оскільки ці акти не можуть бути належними та допустимими доказами прийняття відповідачем послуг у визначеному позивачем об'ємі в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції також враховано, що після отримання цих актів відповідач надіслав позивачу листи від 26.12.2016 та від 16.01.2017, в яких виклав свої заперечення стосовно цих актів.
Поряд з цим, в матеріалах справи містяться табелі обліку робочого часу за жовтень - грудень 2016 року, з яких вбачається, що працівниками відповідача було відпрацьовано 273 години. У листі від 20.12.2016 відповідач визнав 287 відпрацьованих мотогодин, а вже у листі від 16.01.2017 - 273 мотогодини. Суд першої інстанції під час розгляду справи належним чином з'ясував, що зазначені листи готувались до моменту отримання первинних документів від позивача, що і викликало такі розбіжності в кількості відпрацьованих мотогодин.
За умовами укладеного між сторонами Договору, виставлення позивачем рахунків не є безумовною та достатньою підставою для здійснення відповідачем розрахунку вартості послуг екскаватора.
З урахуванням обставин складання документів (змінних рапортів) та всіх наявних у справі документальних доказів в їх сукупності, які надані позивачем на підтвердження заявленої ним кількості відпрацьованих екскаватором мотогодин при наданні послуг за Договором, колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновками місцевого господарського суду, про те, що надані до позову документи не є належними та допустимими доказами в обґрунтування вимог по стягненню з відповідача заборгованості за послуги з роботи екскаватора в сумі 28210,00 грн., а тому позов задоволенню не підлягає.
Доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують висновків місцевого господарського суду про відмову в позові, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття Господарським судом Сумської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.
На підставі положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івмар Плюс», м. Суми залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2017 у справі № 920/198/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Істоміна О.А.