Справа № 445/520/17 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В.
Провадження № 22-ц/783/3404/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.
Категорія: 30
13 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Бадівська О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської від 29 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення збитків та моральної шкоди, -
ухвалою Золочівського районного суду Львівської від 29 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Львівгаз» про стягнення збитків та моральної шкоди залишено без руху.
Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу незаконною та не обґрунтованою. Зазначає, що позов було пред'явлено позивачем, як фізичною особою - побутовим споживачем газу з приводу незаконної відмови відповідача у встановленні лічильника газу у помешканні споживача, що не пов'язано ні з підприємницькою, ані з будь-якою іншою діяльністю, крім споживання газу для власних побутових потреб.
В судове засідання особи, які беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що, від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі (їх представників) та вимоги ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд, посилаючись, зокрема, на ст. 121 ЦПК України та залишаючи позовну заяву без руху, виходив з того, що в позовній заяві ОСОБА_2, посилаючись на п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" та ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів", зазначає, що від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 не може вважатися споживачем в розумінні п.22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому на нього не поширюються вимоги ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів". Щодо посилання позивача на п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", як на підставу для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що згідно із нормою вказаної статті від сплати судового збору звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Тобто, норма п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" є бланкетною, яка заповнюється іншими законодавчими актами, в яких і повинні бути зазначені конкретні випадки звільненння від сплати судового збору. Враховуючи вищенаведене, позивачу слід сплатити судовий збір за заявлені позовні вимоги, відповідно до ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір".
Колегія суддів вважає, вказані висновки такими, що не відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону.
Як вбачається із позовної заяви позивач ОСОБА_2, звернувся в суд із вимогами до ПАТ «Львівгаз» та у такій, посилаючись, зокрема, і на Закон України «Про захист прав споживачів» просив про : стягнення з відповідача на користь позивача збитки в сумі 1150 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 63850грн. При цьому вказував на порушення прав споживачів природного газу.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ст. 119 ЦПК України:
1. Позовна заява подається в письмовій формі.
2.Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.
4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
5. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
6. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
7. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
8. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
9. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову.
Згідно ст. 120 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», - позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. У разі пред'явлення позовної заяви особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (частина перша статті 45 ЦПК), у заяві повинні бути зазначені підстави для такого звернення, а їх не зазначення тягне наслідки, передбачені частинами першою і другою статті 121 ЦПК.
З наведеного вбачається, що суддя при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, у даному випадку повинен був встановити чи подана ОСОБА_2 позовна заява містить належний виклад позовних вимог, чи викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто чи вказано у заяві, якими рішеннями, дією чи бездіяльністю відповідача, на його думку, порушуються та які саме його права, свободи чи інтереси та у який спосіб позивач просить суд такі відновити.
У випадку встановлення належності викладення підстав та предмету позову (висновків протилежного оскаржувана ухвала суду не містить) та з'ясувавши те, що позивач, з посиланням на порушення його прав як споживача подав позов суду слід вважати позивача, таким, що звільнений від сплати судового збору, відповідно до згаданої статті Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки оцінка обґрунтованості заявлених позовних вимог, тобто встановлення дійсності порушення прав позивача як споживача, на які він посилається та відповідно обґрунтованості позову не належить до переліку тих питань, які вирішуються на стадії відкриття провадження у справі, а належить до питань які вирішує суд при ухваленні рішення по суті спору.
Тобто, вирішивши на стадії відкриття провадження у справі, питання про те чи може позивач вважатись споживачем суд фактично зробив частково висновки по суті позовних вимог, чого він на вказаній стадії можливості робити позбавлений.
Так, лише при ухваленні рішення по суті спору суд (зважаючи на заявлені у даному випадку вимоги та наведені підстави позову) вправі визначити чи були порушені права позивача, саме як споживача чи ні та чи поширюється згаданий Закон на спірні правовідносини, чи ні. Тобто чи позов безпідставний чи навпаки обґрунтований та порушено права позивача як споживача. У випадку, якщо норми згаданого Закону на вказані правовідносини не поширюються та права позивача саме як споживача не порушені суд відмовляє у задоволенні позову, у іншому випадку - задовольняє вимоги (повністю чи частково).
Однак, встановлюючи вказані обставини при вирішенні питання про необхідність сплати позивачем судового збору суд фактично робить такі висновки передчасно.
Зважаючи на вказане слід вважати доводи апеляційної скарги підставними та такими, що свідчать про необхідність скасування оскаржуваної ухвали, оскільки позивач звернувся в суд з даним позовом про захист прав споживача, на що вказував у позовній заяві, а також вказує і у апеляційній скарзі, тому на нього поширюється дія статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а питання під ставності чи безпідставності вимог позивача суду слід вирішувати при вирішенні спору по суті.
Тому, апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання вимог закону та без належного з'ясування обставин, що мають значення слід скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, що повинно бути вирішене із суворим дотриманням вимог закону, зокрема, і згаданих вище вимог процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської від 29 березня 2017 року - скасувати.
Справу направити до Золочівського районного суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
ОСОБА_3