19 червня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1791/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Собчук Є.В., за участю представника відповідача Оперчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000771702 від 03.02.2016 р,
встановив:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі по тексту - відповідач або Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000771702 від 03.02.2016 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості, за період з 01 січня по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки податковим органом складено акт, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення ОСОБА_2, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 28742,76грн., оскільки позивачем не подано та не задекларовано в річній декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором в сумі 136 363,61 грн. та відповідно не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з зазначеного доходу.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000771702 від 03.02.2016р, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 22938,21 грн. та штраф на суму 5904,55 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення неправомірним.
ОСОБА_2 вказала, що податкове повідомлення рішення їй направлено не було.
Щодо отриманого додаткового блага позивач вказав, що ним внесено на власний транзитний рахунок 90 000,00 грн. залишку по тілу кредиту, внаслідок чого банком здійснено часткове анулювання боргу в сумі 136 363,61 грн., яка складається з поточних тіла, комісій та відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за несвоєчасну оплату комісії та відсотків, прострочені комісію та відсотків. Додаткову угоду про анулювання частини боргу укладено за рахунок витрат банку.
Вважає, що оскільки прощена сума заборгованості перед банком складається з пені, штрафів та нарахованих процентів за користування кредитними коштами за період дії договору, а також тих процентів, які розраховані банком за весь час, на якій було укладено договір, включаючи період, за яким відповідач не користувалась коштами внаслідок припинення договірних зобов'язань, податкове повідомлення - рішення винесено неправомірно, оскільки додаткове благо може включати в себе лише основну суму боргу.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Відповідач надав до суду заперечення, яке обґрунтовано тим, що податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15.10.2015 р. в ході проведення перевірки встановлено порушення пп.: 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України. На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Вказане податкове повідомлення - рішення вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства України, суд дійшов до наступного: між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі по тексту - ТОВ «Укрпромбанк» та фізичною особою ОСОБА_2 25 червня 2008 року укладено кредитний договір «Споживчий кредит з щомісячним поверненням кредиту та щомісячною сплатою процентів «Авто кредит» № 240-0231001/ФКВ-08.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк», Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.
06 березня 2014 року між позивачем та АТ «Дельта Банк» укладено додатковий договір № 1, відповідно до п. 3 якого сторони домовилися здійснити прощення (анулювання) боргу позичальника за договором на суму 136363,61 грн. у відповідності до ст. 605 Цивільного кодексу України.
Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області з 09 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
В ході перевірки встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів (Форма 1-ДФ) в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 позивач отримала доходи у вигляді додаткового блага.
Відповідачем на запит отримана інформація від ПАТ «Дельта Банк» від 15.07.2015 №5156, що ОСОБА_2 прощено кредитну заборгованість у 2014 року в сумі 136363,61 грн. на підставі додаткового договору № 1 від 06.03.2014 р.
За результатами перевірки складений акт № 485/172/НОМЕР_2 від 15 жовтня 2015 року, яким зафіксовано порушення п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та підпункту 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2016р. № 0000771702 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 28842,76 грн. (за основним платежем - 22938,21 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5904,55 грн.
Податкове повідомлення - рішення від 03.02.2016р. № 0000771702 направлено позивачу, що підтверджується копією конверту та фіскального чеку про відправку від 04 лютого 2014 року (ст. 43 а.с.).
Суд зазначає, що відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 179.7. статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем податкову декларацію до контролюючого органу не подано.
Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.п. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно пункту 164.4 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин) передбачено, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;
Відповідно до довідки публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» вих. № 2223 від 22 березня 2017 року, 06 березня 2014 року між ОСОБА_2 та АТ «Дельта Банк» укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 240-0231001/ФКВ-08 від 25.11.2011 р., відповідно до умов якого було анульовано (прощено) частину заборгованості за кредитним договором № 240-0231001/ФКВ-08 від 25.11.2011 р. у розмірі 136363,61 грн., з яких 136363,61 грн. - сума кредиту. Вказану довідку підписано начальником Управління супроводження операцій фіз. Осіб АТ «Дельта Банк» та скріплено печаткою банку (а.с. 92).
Отже, судом встановлено, що позивачем отримано додаткове благо у розмірі 136363,61 грн., яке підлягає оподаткування відповідно до ПК України.
Щодо нарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5904,55 грн. суд зазначає, що п. 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 03 лютого 2016 року № 0000771702 винесено правомірно та скасуванню не підлягає.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що в даному випадку відповідачем надано достатньо належних та допустимих доказів правомірності своїх дій.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 червня 2017 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 8.3.2