КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/683/16-а
Провадження № 2-а/488/16/17 р.
01.06.2017 р м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,
при секретарі - Бучневій К.О.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
та представника відповідача - Тарасюк І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо накладення адміністративного стягнення, -
У лютому 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом про оскарження неправомірних дій відповідача-суб'єкта владних повноважень щодо накладення на нього адміністративного стягнення.
В обґрунтування свого позову позивач вказав, що постановою серії ПС2 № 599901 від 03.02.2016 року, яка була винесена інспектором 3-ї роти 1-го батальйону УПП в м. Миколаєві Чорнозуб М.О., він був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за якою на нього був накладений штраф у розмірі 255 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 03.02.2016 року керував автомобілем НОМЕР_1 та здійснив стоянку по вул. Миколаївській у м. Миколаєві в зоні дії дорожнього знаку 3.35 «Стоянка заборонена».
Позивач не погодився із вказаною постановою та вказав, що у зазначений час він рухався по вул. Миколаївській в районі будинку № 21 та відчув нехарактерний звук в автомобілі, через що він був змушений здійснити зупинку та включити аварійну сигналізацію. Після зупинки позивач перевірив технічний стан автомобіля, що тривало 2-3 хв., після чого продовжив рух, однак приблизно через 10 метрів він був зупинений інспектором Чорнозубом М.О., який склав відносно позивача оскаржувану постанову.
Позивач стверджує, що він здійснив вимушену зупинку, а не стоянку, ввімкнув аварійну сигналізацію і не порушував ПДР, тому інспектор безпідставно притягнув його до дисциплінарної відповідальності.
В судовому засіданні по справі позивач свій позов підтримав у повному обсязі з вищевикладених підстав та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що оскаржувана позивачем постанова була винесена обґрунтовано та правомірно, позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення при обставинах, що вказані в оскаржуваній постанові. Письмові заперечення представника відповідача долучені до матеріалів даної справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.
Частина перша статті 122 КУпАП визначає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою серії ПС2 № 599901 від 03.02.2016 року, яка була винесена інспектором 3-ї роти 1-го батальйону УПП в м. Миколаєві Чорнозуб М.О., позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої на нього був накладений штраф у розмірі 255 грн. Згідно даної постанови, позивач 03.02.2016 року керував автомобілем НОМЕР_1 та здійснив стоянку по вул. Миколаївській у м. Миколаєві в зоні дії дорожнього знаку 3.35 «Стоянка заборонена».
За визначенням першого розділу ПДР України стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час більше 5 хв. з причин, не пов'язаних із необхідністю виконання вимог даних Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
За приписами ПДР України, дорожній знак 3.35 «Стоянка заборонена» забороняє стоянку всіх транспортних засобів, однак не поширює свою дію на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід» та на таксі з увімкненим таксометром.
У судовому засіданні позивач не заперечував проти того, що він зупинив свій автомобіль у зоні дії дорожнього знаку 3.35 «Стоянка заборонена», однак він мотивував це вимушеною зупинкою через необхідність перевірити можливу несправність транспортного засобу. Також позивач пояснив, що він здійснив вимушену зупинку із дотриманням вимог ПДР, зокрема, ввімкнув аварійну сигналізацію. Після вимушеної зупинки він вийшов з автомобіля, перевірив ушкодження на бампері та згодом продовжив свій рух, таким чином час його вимушеної зупинки тривав менше 5 хв.
Згідно розділу першого ПДР вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Пунктом 15.14 ПДР визначено, що у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9, 9.10, 9.11 цих Правил.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесеної відносно позивача постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Належних і допустимих доказів порушення позивачем ПДР відповідач суду не представив. Оскільки доказів вчинення позивачем адмінправопорушення, суб'єктом владних повноважень суду не надано в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, то оспорювана позивачем постанова не може вважатись законною та обґрунтованою, та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 10-11; 158-162; 171-2 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення
серії ПС2 № 599901 від 03.02.2016 року, яка була винесена інспектором 3-ї роти 1-го батальйону УПП в м. Миколаєві Чорнозуб М.О., про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги.
СУДДЯ Л.І. СЕЛІЩЕВА